Ангел-охоронець (зворушлива зустріч)
- Опубліковано в Файні історії
- 0 коментарів
О, які мелодрами, які рок-н-роли і вальси.
Вже ХХІ століття з’єднало і вічність, і мить!
Тут є грані престижу і є сполотнілий катарсис.
Глибина почуттів й перехрестя тисячоліть.
М.Дьомін.
Зустріч… Звичайно, що зустрічаємось ми щоденно з тими чи іншими людьми. Проте, одні зустрічі залишають у нас спогад на мить, а інші – на все життя. Є зустрічі звичні, банальні, а є – зворушливі, які пам’ятаємо вічно. Ось такою незвичайною була несподівана зустріч з воїном АТО, що завітав до школи №47 ім. А.С.Макаренка (20.11.2014р.) на Печерську. Він, Олександр Тимофійович , вирішив знайти свого маленького ангела-охоронця, а суть вся в тому, що волонтери передали йому малюнок, який він носив під серцем, коли йшов у бій на Сході, захищаючи нас; його малювала дівчинка 1 класу, Куліш Вікторія.
Повернувшись зі Сходу на ротацію, так схотілось подякувати за теплоту серця цій маленькій дитині.
- Це твій малюнок?
- Так!
- Це не малюнок, а ангельський оберіг від куль на бурхливому Сході, коли поряд падають, скошені кулями ворогів, друзі, я залишався чудом живим.
Ох, як це…
І навертаються у всіх сльози.
- - Дякую за вашу небайдужість, діти. Вірю, вам будувати Україну. І це рожеве слоненя (м'яка іграшка), дарунок тобі, Віка, як талісман на майбутнє.
Діти обнімають воїна зі сльозами, смуток і радість панують нині тут , в цій класній кімнаті школи.
- Хто знає як звуть воїнів, що воюють в Донецьку, Луганську,- запитує учитель
- Боєць, доброволець - “кіборг”.
І тиша…
Відгомін буремного часу розуміють всі. Війна – це лихо…
У Олександра, мужнього, бувалого вояка , блищать сльози на очах, він, батько двох дітей, ніжно на прощання обнімає Вікторію, як маленького ангелочка і обіцяє, пішовши знову на Схід, обов’язково повернутися.
Діти 1- класу за мить знову намалювали малюнки й передали воїнам АТО, а учні 5 класу написали вірші.
- - Хай щастить!..- зичать діти
- Я повернусь до Вас, діти.
Ось і закінчилась ця зустріч, яка схвилювала й розчулила серця всіх присутніх тут, в школі №47 , і дорослих, і дітей.
А воїн, як той пілігрим – у дорозі в завтра.
Яким буде те завтра – залежить не лише від нього, нас та друзів – воїнів АТО, а, мабуть, й від Всевишнього.
Реальність віддзеркалює народ, щоб довести, що Україна є, і хто її сини!