ban2

Як НАЙліпше відсвяткувати 1 вересня: реальний приклад із школи. Після цього ВАМ самим захочеться в школу.

Мої враження від учорашнього відвідування сільської школи, до якої мене запросили батьки, відповідаючи на прохання побачити свято Першого дзвінка без совкового нафталіну.

Школу не називаю, щоб директору не додавати неприємностей.

У цьому закладі майже 300 учнів. Близько десятої години до школи зібралося практично все село: від старих людей - до немовлят. Айстри, жоржини, польові квіти були в руках майже кожного. Територія й будівля школи прикрашена кульками, стрічками, плакатами.

За кілька годин до десятої із шкільної території почала лунати музика, яку було чути в кожному куточку села. Вчителі зустрічали свої учнів на шкільному подвірї, спілкувалися з ними аж до того часу, поки з динаміків не пролунали фанфари.

Ніяких лінійок і шикувань.

На ганок вийшов директор, привітався і сказав майже дослівно таке: "Я радий вітати сільську громаду біля нашої школи. Хочу вам усім сказати, що педагогічний колектив готовий розпочати новий навчальний рік. Чи готові до початку навчального року наші учні, їхні батьки та сільська громада?".

Одноголосним хором присутні відповіли: "Готові".

Тоді директор запросив до щогли з Державним прапором першокласника, одинадцятикласницю та двох учителів. Вони підняли Державний прапор. Присутні виконали Державний Гімн. Без трансляції його у запису. Хто, як умів. Після цього директор всіх запросив до школи. Першими йшли першокласники… Щойно всі зайшли, пролунав дзвінок на перший урок…

У багатьох класах разом із учнями на першому уроці були й батьки. Це шкільна традиція. Багато батьків залучалися до проведення уроку. Навіть до дошки виходили. Директор на перший урок пішов до першокласників. Не з метою контролю. Щоб поговорити з дітьми та батьками. Усього 15 хвилин.

Щойно закінчився перший урок, всі висипали на шкільне подвіря. Там було організовано кілька майданчиків для розваг.

На кількох всі, хто бажав, могли показати свої таланти у виконанні пісень, декламуванні, танцях тощо.

На іншому – розпочалися спортивні змагання.

Іще на одному – різні конкурси та естафети.

Був майданчик казок, учительський майданчик та інші.

Цікаво, що декламували, співали, танцювали, змагалися, стрибали, кричали від захоплення усі разом – батьки, діти, учителі, місцеві депутати, голова села... Останні - без галстуків і костюмів: у шортах і в тенісках. Вони, як й учні, також отримували символічні призи: авторучки, зошити, книжечки...

А у затінку великих лип стояло кілька столів, застелених сніжно-білими скатертинами. Печиво, яблука-груші-сливи, цукерки, компот, воду могли взяти взяти всі і не раз. Столи накривала сільська Рада та спонсори… До 16 години стояв галас й тривали веселощі.

Після 16 години стомлений, але щасливий директор пішов до вчителів, які зібралися на чаювання. Багато сіией сіли в автомобілі й поїхали на природу продовжувати свято в сімейному колі. А я поїхав додому із святковим настроєм.

Між іншим, майже все літо школа й громада села тримали жорстоку оборону: школу хотіли зробити філією опорної. Оборону втримали. Але у директора серйозний конфлікт із районною владою. Боїться, що не витримає...

Автор: Ігор Лікарчук

Схожі матеріали

1 коментар

  • Тетяна П'ятниця, 02 вересня 2016, 17:01 Посилання на коментар

    Дуже приємно таке читати! Просто отримала задоволення! От так і має бути! Ні совку! Це і є оті зміни, яких усі ми прагнемо! МОЛОДЦІ - усі, хто долучився до створення такого свята!

Напишіть Ваш коментар

Допис міститься на сайті "Файні новини"