ban2

Антирейтинг законодавчої дії народних депутатів

Однією з основних функцій народних депутатів є законотворчість

В принципі, саме розробка нової та вдосконалення існуючої законодавчої бази і є ключовим корисним продуктом, який розвинуте демократичне суспільство очікує від парламентарів. Ми вирішили поверхнево проаналізувати, як з цією функцією справлялися депутати, сконцентрувавши свою увагу на тих 313 народних обранцях, які вирішили спробувати в чергове потрапити у вищий законодавчий (назва сама підштовхує до того, щоб аналізувати заме ініціативи у сфері законотворення) орган країни.

Для аналізу визначимо середньостатистичну активність депутата в парламенті минулого скликання. Якщо кількість всіх законів, прийнятих з 12 грудня 2012 року до 7 жовтня 2014 року Верховною радою (1669: 14 у з 12 по 31 грудня 2012 року, 699 у 2013 та 956 з січня по 7 жовтня 2014 року) додати до тих, які зареєстровані в парламенті і знаходяться на розгляді (7277 у комітетах та 31 зареєстровані на поточному тижні), то в середньому на кожного з 450 депутатів припаде по 20 законопроектів за всю каденцію цього скликання ВРУ. Упустимо те що переважну більшість часу парламент працював не у повному складі, бо, як покаже подальший аналіз, наші обранці не звикли перепрацьовуватися, то ж всі показники варто занижувати, щоб хоч якось зберегти картину дієвості. Ба навіть запропонуємо поділити показник на два, бо є рекордсмени, які подали понад 100 законопроектів (переважно голови комітетів, які відповідали за призначення місцевих виборів чи суддів), а відповідно показник ефективності діяльності депутата в середньому по парламенті встановимо на рівні 10 законопроектів не вникаючи у їх суть. Тобто по одному законопроекту на два місяці.

Ви можете посперечатися – у законопроекті важлива суть, а не кількість. Можна подати і один, але системний і це вже буде досягнення. Погоджуюся. І тому ми, аналізуючи кількість, приділятимемо увагу і якості законопроектів, особливо тих, які подали злісні порушники принципу переходу кількості в якість.

З 313 депутатів-поверненців, які знову кандидують в парламент чи то самостійно чи то за списками партій 73 людини (1/4 від всієї кількості) подали від нуля до 9-ти законопроектів. Тобто не те щоб не виконали середню норму, а й взагалі питання – навіщо вони займали місце у Верховній раді. Бо ж основною функцією вони не змогли/не схотіли/не…/не…/не… займатися. Хто ж ці антигерої? Почнемо з антирекодсменів.

Є з них двоє людей, які не подали жодного законопроекту, але при цьому знову хочуть переконати нас у потрібності обирати їх. Двоє йдуть за спискам парті: на 30-му місці у списку «Батьківщини» Руслан Богдан та на 40-му КПУ Олександр Ганчуков. У кожного з них жодного законопроекту, жодної поправки, жодного запиту та жодного виступу в парламенті. Правда, на їх виправдання можна сказати, що Богдан став депутатом лише 17 червня 2014 року, а Ганчуков 29 травня цього року. Але скажіть но мені – якби ви б влаштовувалися на роботу, чи дав би вам роботодавець майже півроку на те, щоб ви показали хоча б якийсь результат? Навряд-чи. При тому, Руслан Богдан вже досвідчений парламентар і мав би знати, що депутата народ наймає саме для законодавчої роботи. Звісно, ми просто занадто вибагливі, бо хочемо щоб кожен депутат йшов у парламент з готовою програмою дій, а, відповідно, переліком змін, які б він хотів втілити. Зрештою, 17 червня, разом з Богданом присягу склав Ілляшенко, представник партії «Удар», а зараз 117 номер «Блоку Петра Порошенка». Але він вже встиг подати 3 законопроекти, хай не авторських, а у співавторстві – але ж можна, якщо є бажання працювати, а не відбувати номер.

А тепер давайте порахуємо. Відповідно до бюджету 2013 року за даними Інтернет-видання Ліга ( підсумки по 2014 року підбивати ще дуже рано) на утримання одного депутата виділялося 209 тис. грн. Не треба випадати в осад, це не зарплати – забезпечення його роботи в комітеті та парламенті та інші витрати пов’язані, зокрема, з роботою з виборцями. Тобто в місяць у 2013 році на кожного депутата йшло 17,5 тис. грн. Не захмарні ціни, зрештою. Але тепер уявіть, що ми просто в нікуди витратили в одному випадку 70 тис. грн., а в іншому 78. Не буду переводити це у біоніки, але на дві ці суми, які пішли в нікуди вже б можна було купити тепловізор і то не найгірший.

Також у парламент йдуть ще 5 депутатів, робота яких в минулому скликанні вилилася лише в один законопроект. Двоє з них кандидують по списку «Сильної України» ( 11-тий номер Таріел Васадзе та 9-тий Олександр Волков), один по списку «Опозиційного блоку» (32 номер Вілен Шатворян), один по списку «Громадянської позиції» (12 номер Леонід Макул) і один мажоритарник-самовисуванець (137 округ на Одещині Леонід Клімов). Що ж це за законодавчі ініціатив, що 4-рьом з 5 депутатів довелося працювати над ними рік і 10 місяців, тобто все скликання парламенту (Леонід Макул працював у парламенті лише з березня, тому на свій законопроект витратив лише трохи більше півроку).

Власник «Укравто», постійний учасник рейтингу найбагатших людей України Таріел Васадзе у співавторстві ще з 9-ма колегами по Партії регіонів у перший же день роботи ВРУ, а саме 12 грудня 2012 року подав правку до однієї статті закону «Про державне мито». Ба навіть не так – закон був поданий колективом авторів ще у минулому скликанні, а в цьому перереєстрований і так і не прийнятий. Також Васадзе подав 3 правки до інших законопроектів, всі з яких стосувалися теми, лобіюванням якої він займається вже тривалий час – продаж автомобілів. З них дві відхилено, одна врахована частково. Запитів від депутата не надходило, виступів не було. Тобто, держбюджет витратив приблизно 300 тис грн. ( 209 тис. в 2013 та половину цього у 2012 та 2014) на діяльність якої не було, а «Сильна Україна» на знову пропонує підтримати це «кідалово»… Це не кажучи вже про те, що Васадезе був одним з 239-ти тих, хто підтримав «диктаторські закони» 16 січня, які призвели до кровопролиття на Майдані

Його партнер по списку, екс-баскетболіст та друг Дмитра Фірташа Олександр Волков (теж голосував за «криваві» закони 16 січня) у вересня 2013 року разом з 14-тьма своїми одно партійцями-регіоналами та комуністкою Оксаною Калетник, подали законопроект, метою якого було вилучення Почаївської Лаври з переліку Пам’яток культурної спадщини для спрощення її передання Українській православній церкві Московського патріархату. Законопроекти прийнятим не був, Лавра залишилася пам’яткою кульутри, що дає додаткові можливості для збереження її автентичності. Також в інтересах ПАТ «Київпорядкомплект», Волков подав єдиний запит до Гепрокуратури, щодо перешкоджання діяльності підприємства (найпоширеніший метод заробляння коштів депутатами – запити для лобіювання інтересів бізнесу). Ні виступів, ні правок до законопроектів. Відстоювання інтересів однієї релігійної громади та одного приватного підприємства, та й то безуспішно, та підтримка антинародного режиму – ось досягнення цього депутата, який знову пропонує нам свої послуги у команді Тігіпка.

Їх колишній партнер по фракції «Партії регіонів», а тепер член «Опозиційного блоку» Вілен Шатворян ( теж голосував за диктаторські законопроекти), друг і соратник по автомобільних перегонах Віктора Януковича молодшого, у червні 2013 року спільно з Нвером Мхітаряном подали законопроект щодо визнання геноциду вірмен у Туреччині. Законопроект не був прийнятий, а от правки до 6 законопроектів його авторства переважно були враховані. Зважаючи на різноплановість правок, депутат мав змогу або залучати юристів на їх опрацювання, або діяв у чиїхось інтересах. В той самий час не було здійснено жодного запиту і лише один виступ з місця при аналізі Національної космічної програми. То ж Шатворян йде у парламент щоб закінчити так важко розпочате в діючому скликанні. І веде його «Опозиційний блок».

Горілчаний король, мажоритарник по 137 округу на Одещині (місто Котовськ, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Савранський райони) був куди успішнішим за своїх колег по фракції «Партії регіонів» і свою лебедину пісню таки довів до логічного завершення. Його законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо упередження (мінімізації) негативного впливу на стабільність банківської системи» у співавторстві з ще 6-тьмома депутатами з різних фракцій таки став законом в липні цього року. Переважно завдяки тому, що додаткові заходи забезпечення стабільності банківської системи у кінці травня 2014 року були один з головних завдань команди щойно обраного Президента Петра Порошенка. Тому, член його команди «ударниця» Олена Бєлькова і змогла пролобіювати прийняття цього законопроекту разом з представниками різних груп та фракцій. Щодо особистої роботи Клімова – жодних правок, жодних виступів, жодних запитів. Котовськ – оціни свого депутата в усій красі.

Леонід Макул (фракція «Батьківщина», а зараз 12 номер у списку «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка) з 25 березня 2014 року встиг вписатися лише в один законопроект, ініційований громадськими активістами «Реанімаційного пакету реформ» та підтриманий понад 150-ма депутатами щодо ратифікації «Римського статуту Міжнародного кримінального суду». Його прийняття б мало на меті посприяти розслідуванню подій на Майдані міжнародним судом та класифікацією їх як «злочин проти людства». Більше нічим Макул не відзначився, але на тлі Васадзе, Волкова та Шатворяна виглядає мегадєвим депутатом, бо встиг за півроку зробити те, що вони за майже два.

Далі просто перерахуємо інших героїв антирейтингу депутатської неуспішності. Лише два законопроекти зареєстрували 12 депутатів: Білий Олексій Петрович, 5 місце партії «Опозиційний блок», Борт Віталій Петрович, виборчий округ № 56, самовисуванець, Губар Віктор Іванович, виборчий округ № 207 від КПУ, Жеваго Костянтин Валентинович, виборчий округ № 150, самовисуванець, Іляшенко Віталій Володимирович 117 номер «Блоку Петра Порошенко» ( депутат лише з 17 червня, то ж можна лише підтримати таку працьовитість), Колганова Олена Валеріївна 28 номер «Народного Фронту» (депутат з 25 березня 2014 року), Ланьо Михайло Іванович, виборчий округ № 70, самовисуванець, Мельничук Лариса Юріївна 7 номер «Сильної України», Поплавський Михайло Михайлович, виборчий округ № 101, самовисуванець ( депутат з січня 2014 року, але встиг проголосувати з криваві закони 16 січня), Скосар Ігор Євгенійович, виборчий округ № 94, самовисуванець, Шевченко Олександр Леонідович, виборчий округ № 83, «Блоку Петра Порошенка» (депутат з 17 червня 2014 року), Шкіря Ігор Миколайович, виборчий округ № 52, самовисуванець.

По три законопроекти 7-ро: Гринів Ігор Олексійович, 14 місце «Блоку Петра Порошенка» (депутат з 25 березня 2014 року), Звягільський Юхим Леонідович, виборчий округ № 45, самовисуванець, Кацуба Володимир Михайлович, виборчий округ № 175, самовисуванець, Мирний Іван Миколайович 18 номер «Опозиційного блоку», Савчук Юрій Петрович 22 номер «Народного Фронту», Сергієнко Леонід Григорович, виборчий округ № 113, самовисуванець, Чубатенко Олександр Миколайович 52 номер ВО «Батьківщина» (депутат з 25 березня 2014 року).

По 4-ри 11-теро: Безбах Яків Якович, виборчий округ № 24, самовисуванець, Березкін Станіслав Семенович, виборчий округ № 100, самовисуванець, Бідьовка Володимир Анатолійович, 35 місце КПУ, Ковач Василь Ілліч, виборчий округ № 68, само висуванець, Крутій Віталій Іванович 98 номер «Блоку Петра Порошенка» ( депутат з квітня 2014 року), Ледовських Олена Володимирівна, 27 номер «Народного Фронту» (з березня 2014 року), Молоток Ігор Федорович, виборчий округ № 160, самовисуванець, Онищенко Олександр Романович, виборчий округ № 93, самовисуванець, Поляков Василь Леонідович 17 номер «Сильна Україна», Семенюк Артем Олексійович, виборчий округ № 204, самовисуванець, Чорна Галина Михайлівна 19 номер ВО «Свобода» ( квітень 2014 року)

По 5-ть законопроектів подали 7-ро депутатів: Зубик Володимир Володимирович, виборчий округ № 195, самовисуванець, Мармазов Євген Васильович 8 номер КПУ, Нечаєв Олександр Ігоревич 26 номер «Опозиційного блоку», Ревенко Анатолій Дмитрович 127 номер списку «Блоку Петра Порошенка» (26 березня 2014 року), Федоряк Геннадій Дмитрович 21 номер «Сильна Україна», Фірсов Єгор Павлович 54 номер списку «Блоку Петра Порошенка», Циркін Ігор Маркович, виборчий округ № 25, самовисуванець

По 6-ть теж семеро: Данілов Віталій Богданович, 21 місце ВО «Батьківщина», Даценко Леонід Миколайович, виборчий округ № 197, само висуванець (15 січня 2014 року), Іоффе Юлій Якович, виборчий округ № 112, само висуванець, Льовочкіна Юлія Володимирівна 16 номер «Опозиційного блоку», Осауленко Тарас Володимирович 32 номер ВО «Свобода» ( 25 травня 2014 року), Побер Ігор Миколайович 67 номер списку «Блоку Петра Порошенка», Пономарьов Олександр Сергійович, виборчий округ № 78, само висуванець

По 7 законопроектів аж одинадцятеро: Волков Олександр Михайлович, 33 місце партії «Опозиційний блок», Грушевський Віталій Анатолійович, виборчий округ № 101, самовисуванець, Домбровський Олександр Георгійович, виборчий округ №11 від «Блоку Петра Порошенка» ( теж працював не повний термін, через скасування мандату через суд, а потім поновлення), Калєтнік Ігор Григорович, виборчий округ № 41, самовисуванець, Коваль Олександр Іванович 29 номер «Опозиційного блоку», Корнійчук Олександр Олександрович 105 номер «Блоку Петра Порошенка», Палиця Ігор Петрович 34 номер списку «Блоку Петра Порошенка», Парубок Омелян Никонович 39 номер КПУ, Пресман Олександр Семенович, виборчий округ № 139, самовисуванець, Федорчук Ярослав Петрович 27 номер ВО «Батьківщина», Шульга Володимир Петрович, виборчий округ № 161 від «Народного фронту»

По 8 законопроектів подали двоє депутатів: Кацуба Сергій Володимирович, виборчий округ № 92, самовисуванець та Клюєв Сергій Петрович, виборчий округ № 46, самовисуванець.

Ну і по 9-ть, показуючи непогану як для депутатів-кандидатів ефективність подали наступні 9-ро народних обранців: Дорохов Антон Миколайович, виборчий округ № 139 від КПУ, Дунаєв Сергій Володимирович, виборчий округ № 107, самовисуванець, Заболотний Григорій Михайлович 27 місце «Блоку Петра Порошенка», Ільюк Артем Олександрович, виборчий округ № 128, самовисуванець, Корж Павло Петрович 39 номер «Опозиційного блоку», Павелко Андрій Васильович 33 номер списку «Блоку Петра Порошенка», Пилипишин Віктор Петрович, виборчий округ № 223, самовисуванець (15 січня 2014 року і голосування за диктаторські законопроекти), Шевченко Олександр Оксеньтійович 31 номер ВО «Свобода», Шлемко Дмитро Васильович 11 номер ВО «Батьківщина».

Всі вищезгадані депутати показали ефективність вполовину нижче середньої по парламенту (при цьому не в найуспішніше скликання). Якщо групувати, то найбільше з штрафників йде самовисуваняцми (28 депутатів), далі партійні списки та мажоритарники від партій: 12 від Блоку Петра Порошенка (правда, значна частина з них не відбула повний термін, тому треба переглядати особисто), 8 від «Опозиційного блоку», 7 від КПУ, по 5-ть від «Сильної України» та «Батьківщини», 4 від «Народного фронту», 3 від «Свободи» (лише один Шевченко О. весь термін, решта працювали останні місяці) та 1 від «Громадянської позиції» ( Макул Л., як вже говорилося, депутатствував лише з березня 2014 року).

Якщо врахувати кількість депутатів, які йдуть по спискам партій, то більше половини (8 з 15) депутатів «Опозиційного блоку» злісні нероби, як і половина депутатів з списку КПУ (7 з 14) та майже половина «Сильної України» (5 з 11). Краща ситуація в Громадянської позиції (лише один з трьох, та й то Макул відпрацював неповний термін), Народного Фронту (4 з 18), Блоку Петра Порошека (12 з 42) Батьківщини ( 5 з 26) та Свободи (3 з 23).

Ще раз наголосимо – показник подання законопроектів депутатами лише дуже умовно може слугувати повноцінним коефіцієнтом корисної дії народного обранця. Його показовість в тому, що він легко перевіряється – просто зайти на сайт Верховної ради та перейти на сторінку вашого кандидата. А вже за вами вибір чи обирати знову людину, яка в парламент йде щоб за майже дворічну каденцію подати лише один законопроект та й той не довести до кінця і чи голосувати за політичну силу, яка цю людину веде по власному списку.

Оцінюймо роботи наших найманих працівників так, як наші шефи оцінюють нашу. Обираймо свідомо!

ДЖЕРЕЛО: Еспресо.ТВ

Напишіть Ваш коментар

Допис міститься на сайті "Файні новини"