Порадник "Міліція під контролем" ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ВАС ЗВИНУВАЧУЮТЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ
1. Поняття адміністративного правопорушення.
2. Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення
3. Вас затримали за вчинення адміністративного правопорушення
4. Декілька порад щодо поведінки після адміністративного затримання
5. Застосування заходів фізичного впливу, спецзасобів та вогнепальної зброї
ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ У КІМНАТІ ДЛЯ ЗАТРИМАНИХ
1. Причини і строки утримання особи в КЗД.
2. Умови утримання особи в КЗД.
3. Поради щодо тримання Вас в КЗД.
ВАС ВИКЛИКАЮТЬ У ВІДДІЛЕННЯ МІЛІЦІЇ
1. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
2. Порядок здійснення виклику щодо неповнолітніх, обмежено дієздатних осіб або таких, що знаходяться за кордоном
3. Зміст повістки про виклик особи
4. Наслідки неприбуття на виклик
5. Після прибуття до відділення міліції
ВАС ЗВИНУВАЧУЮТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ
1. Що таке «кримінальний процес» і як це може стосуватись Вас?
2. Ваші права під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення
3. Обов’язки міліціонера під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
4. Декілька порад щодо Вашої поведінки при затриманні згідно із підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

ВАС ЗВИНУВАЧУЮТЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ

1. Поняття адміністративного правопорушення.
Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Ознайомитись із переліком адміністративних правопорушень можна у відповідному законі – Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Слід розуміти, що з точки зору континентальної системи права, яка присутня в Україні, є розподіл правопорушень на адміністративні та кримінальні. Хоча перша категорія не повністю відповідає своїй назві, але все-таки їх намагаються розмежовувати відповідно до принципу суспільної небезпечності правопорушення та особи, яка його скоїла.
В більшості випадків покаранням є грошовий штраф, який особа має сплатити у відповідні органи (реквізити можна взяти, наприклад, на сайті МВС) і на цьому вся відповідальність завершується.

2. Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення
Ситуації, коли Ви скоїли адміністративне правопорушення можуть бути різними, проте складення протоколу уповноваженою особою (переважно міліціонерами) не завжди має своїм наслідком адміністративне затримання. Більш того, ряд таких правопорушень визначаються як «незначні» і Вам взагалі не доведеться за них відповідати, якщо Ви в свою чергу припинили на вимогу працівника міліції їх скоєння та усвідомили протиправність таких дій (можливо внаслідок роз’яснювальної бесіди проведеної правоохоронцем).
У відповідності до чинного законодавства, якщо факт скоєння Вами адміністративного правопорушення встановлений працівниками міліції (куріння в недозволеному місці, дрібне хуліганство тощо), то вони зобов’язані винести усне попередження, відповідно до якого Ви маєте припинити скоювати правопорушення.
Якщо правопорушення є незначним, то на цьому Ваше спілкування з правоохоронцями може бути завершеним. В іншому разі складаєтьсяпротокол про скоєння адміністративного правопорушення (ст. 254 КУпАП) у двох екземплярах, один із яких вручається Вам і обов’язково роз’яснюються Ваші права, передбачені ст. 268 КУпАП.
У різних ситуаціях органом, який виносить постанову про притягнення до відповідальності, може бути як орган внутрішніх справ, так і суд. Тому, з’ясувавши всі обставини події, необхідно записати їх до протоколу. Протокол заповнюється працівниками міліції, проте установчі дані записуються з Ваших слів.
Після того, як Вам були роз’яснені права, а також після ознайомленням із протоколом, Ви маєте його підписати, попередньо перевіривши правильність запису обставин події. Також потрібно переконатися, що правоохоронці не залишили пустих місць у протоколі, в які можна буде згодом щось записати (це, в свою чергу, може бути використано проти Вас). Пусті поля можна сміливо закреслити буквою «Z».
В разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його скоєння, порушника може бути доставлено в міліцію. Про це читайте в наступному пункті.

3. Вас затримали за вчинення адміністративного правопорушення
Інколи навіть найбільш законослухняний громадянин може опинитись у ролі затриманого. Ваша участь у мітингу чи демонстрації, активне вболівання за футбольну команду на стадіоні або відвідування концерту рок-гурту може зовсім несподівано призвести до адміністративного затримання. Подібним чином може завершитися і гучний сміх у сквері, який наряд патрульних міліціонерів визнає дрібним хуліганством, або повернення у товаристві друзів з бару, що міліціонери розцінять, як «появу в громадському місці в стані алкогольного сп’яніння, що ображає суспільну мораль». Особлива увага з боку правоохоронних органів прикута до представників уразливих груп – наркозалежних осіб та секс-працівниць, чиї права порушуються найчастіше.
При адміністративному затриманні завжди можна вимагати дотримання норм процесуального права.
Ви маєте право:

• Вимагати звільнити Вас через 3 години після доставляння до райвідділу – адміністративне затримання не може тривати більше 3 годин, а у випадку затримання за правопорушення, пов’язані із незаконним обігом наркотиків цей термін може бути подовжений до 3 діб для проведення експертизи, наприклад (ст. 263 КУпАП);
• Відмовитися підписувати адміністративний протокол та протокол про адміністративне затримання (ст. 63 Конституції України) або зазначити у протоколі про свою невинуватість;
• Користуватися правовою допомогою адвоката чи захисника з моменту затримання (ст. 29 Конституції України);
• Відмовитися від фотографування та дактилоскопії (зняття відбитків пальців) – ці процедури проводяться не відносно адміністративно затриманих, а стосовно адміністративно арештованих за рішенням суду (ст. 11 Закону України «Про міліцію»);
• При проведенні Вашого особистого огляду вимагати присутності понятих однієї з Вами статі та складання протоколу про вилучені у Вас предмети (ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
• Якщо Вас помістили до кімнати для затриманих та доставлених на час, більше ніж 3 години, Ви маєте отримувати безкоштовне гаряче харчування три рази на добу ( пункт 6.7.3. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року );
• При звільненні, отримати від міліції довідку про Ваше перебування у райвідділі (пункт 6.7.2. «Iнструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року).

Працівник міліції зобов’язаний:

• Проводити Ваше адміністративне затримання і доставляння до райвідділу лише у наступних випадках:

1. якщо Ви вчиняєте адміністративне правопорушення та не реагуєте на вимоги правоохоронця припинити чинити протиправні дії;
2. для встановлення Вашої особи, якщо міліціонер обґрунтовано підозрює Вас у порушенні законодавства;
3. для складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо такий протокол не можливо скласти безпосередньо на місці його скоєння;
4. для забезпечення можливості розгляду складеного на Вас адміністративного протоколу і виконання прийнятого по ньому рішення ( ст. 260 КУпАП).

• Чітко, коректно та з посиланням на нормативно-правові акти роз’яснити Вам причину Вашого адміністративного затримання ( пункт 2.2. розділу 2 «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України»);
• Не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до Вас, застосовувати фізичну силу та спеціальні засоби (гумовий кийок, наручники)тільки у випадку Вашої непокори його законній вимозі ( пункт 2.2. розділу 2 «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України»);
• Одразу викликати швидку медичну допомогу , якщо у Вас є тілесні ушкодження або стан Вашого здоров’я погіршився ( пункт 6.6.1. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року );
• Після прибуття до райвідділу міліції, одразу записати до «Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених» точний час і дату Вашого доставляння та одразу скласти на Вас протокол про адміністративне затримання ( пункти 6.6.1., 6.7.1. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року );
• Ознайомити Вас з правами особи, затриманої в адміністративному порядку, а якщо на час затримання Вас поміщують у Кімнату для затриманих і доставлених, вручити «Пам’ятку для затриманих осіб» ( пункт 7.2. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року );
• Повідомити про Ваше адміністративне затримання і перебування в райвідділі Ваших близьких родичів (ст. 261 КУпАП);
• Якщо Ви висловили бажання письмово оскаржити своє затримання шляхом звернення до вищих посадових осіб МВС або в органи прокуратури чи суду, оперативний черговий чергової частини повинен відвести Вас в окреме приміщення та надати папір і ручку для написання скарги. Якщо Ви висловили намір звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або у Європейський суд, Вам повинні також надати і конверт ( пункт 7.4. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року );
• Звільнити Вас через 3 години із часу затримання, вказаному в протоколі про адміністративне затримання (ст. 263 КУпАП).

4. Декілька порад щодо поведінки після адміністративного затримання

• Адміністративне затримання це лише низка процесуальних дій, дотримання яких вимагає від Вас законодавство. Намагайтесь ставитись до цього із повагою та зберігати спокій. Проте, щоб не стати жертвою міліцейського свавілля все-таки варто дотримуватись декількох порад:
• у жодному разі не тікайте і не чиніть активного фізичного опору працівникам міліції при затриманні. Обірваний погон або ґудзик на сорочці міліціонера — це доказ Вашої злісної непокори законній вимозі міліціонера (ст. 185 КУпАП). Крім того, правоохоронець має право застосовувати прийоми рукопашного бою, а іноді спецзасоби та вогнепальну зброю для припинення правопорушення й затримання особи, яка намагається втекти;
• перед тим, як пройти з міліціонером до службового автомобіля, з’ясуйте, у який підрозділ Вас будуть доставляти;
• зробіть все можливе для інформування родичів та знайомих про факт Вашого затримання. Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про міліцію» Ви маєте на це право, яким вам мають запропонувати скористатись не пізніше як через 2 години після затримання. Якщо Ви були при затриманні не самі, то повідомте знайомим адресу вашої дружини/батьків та назву відділення міліції, куди Вас мають доставити, про всяк випадок;
• одразу після прибуття до міліції вимагайте складання протокоілу про Ваше затримання. У протоколі неодмінно зазначаються дата і час затримання та його підстави;
• уважно ознайомтесь зі змістом всіх документів , які Вам пропонують підписати працівники міліції. Нікуди не поспішайте, адже потреби в цьому вже немає. Якщо Ви не вважаєте себе винним, зазначте це у протоколі (там є відповідна графа — пояснення правопорушника), наприклад словами: «З протоколом не згоден, порушення не скоював». Ви маєте право записати до протоколу ваші зауваження щодо дій посадових осіб міліції, якщо вважаєте такі дії незаконними. Наприклад: «Про затримання не повідомлені родичі» або «Мені відмовлено у наданні можливості користуватися послугами адвоката». Після написання пояснення, зробіть неможливим дописування під ним іншого тексту — перекресліть навхрест незаповнені рядки протоколу, поставте літеру «z» тощо. Ніколи не підписуйте документи із незаповненими графами, не проставленими підписами та датами;
• запам’ятайте: відповідно до статті 63 Конституції України, Ви маєте право взагалі відмовитися підписувати документи, давати будь-які свідчення чи пояснення проти власної особи.

5. Застосування заходів фізичного впливу, спецзасобів та вогнепальної зброї
Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
Застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо це дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.
Попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або звернені до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватись, та українською і російською мовами не менше як два рази з наданням часу, достатнього для припинення скоєння правопорушення (п. 201 Статуту ПС).
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров`ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору (ст. 12 ЗУ «Про міліцію»). У разі неможливості уникнути сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність встановлену законом. Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими органами планових та позапланових перевірок суб’єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх застосування (ст. 13 ЗУ «Про міліцію»).
Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків. Міліція може скеровувати спеціальні підрозділи міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб’єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду.
Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

• для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров’ю;
• для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
• для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення в разі захоплення;
• для затримання і доставки в міліцію або в інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
• для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;
• для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки для охорони громадського порядку і боротьбі зі злочинністю;
• для звільнення заручників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.
Забороняється застосування спеціальних засобів:

• сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції із вибухових і легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах;
• світлошумові засоби відволікаючої дії застосовуються на відстані не ближче 2-х метрів від людини;
• при застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх в межах зони ураження, в період дії цих речовин;
• «Черемуха – 1», «Черемуха – 4», «Черемуха – 12», «Сирень – 3», «Облако», застосовуються тільки на відкритій місцевості;
• патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії (Волна-р) відстрілюються за допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг;
• забороняється застосування малогабаритних підривних устроїв «Ключ», «Імпульс» для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники;
• забороняється завдання ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;
• при застосуванні наручників необхідна періодична (не рідше ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків;
• застосування газових пістолетів і балончиків здійснюється згідно з Інструкцією «Про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків» виходячи із тактико-технічних даних спеціального засобу;
• бронемашини використовуються тільки при проведенні операцій по затриманню озброєних злочинців, ліквідації масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
• при охороні громадського порядку використовуються службові собака, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва;
• забороняється патрулювання з службовими собаками без намордника у місцях з масовим перебуванням людей, у поїздах, а також передавати собак іншим особам і залишати їх без нагляду під час патрулювання;
• під час патрулювання собака повинен знаходитися зліва на короткому поводку і без намордника.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю:

• при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи;
• проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції або збройної непокори;
• перед застосуванням зброї працівник міліції крім випадків, коли його життю або життю і здоров’ю громадян загрожує безпосередньо небезпека, повинен зробити попередження про намір її застосувати окликом «Стій! Стріляти буду» і пострілом вверх;
• без попередження зброя може бути застосована при раптовому або озброєному нападі, нападі з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з під варти із зброєю, або з використанням транспортних засобів, а також для визволення заложників.
• Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові право застосувати вогнепальну зброю.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
Конституція України 
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) 
Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України від 22.02.2012 №155 розділу ІV 
Інструкція з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 28.04.2009 №181

ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ У КІМНАТІ ДЛЯ ЗАТРИМАНИХ
1. Причини і строки утримання особи в КЗД.
Кімната для затриманих і доставлених (скорочено – КЗД) – саме в це приміщення, яке в народі дотепно називають «мавпятником», куди в міліції на перших порах поміщаються особи, затримані за вчинення адміністративного правопорушення або за підозрою у скоєнні злочину. КЗД – місце ізоляції доставлених на час з’ясування обставин скоєння ними правопорушень, а не місце відбування покарання, допиту тощо.
Людина, як правило, утримується там не більше 3 годин, але у виняткових випадках і при особливій потребі така ізоляція може тривати довше (ст. 263 КУпАП). Наприклад, особи у яких при собі виявлена речовина схожа на наркотичну чи психотропну, можуть утримуватись у КЗД до трьох діб, тому що необхідно провести експертизу і встановити походження цієї речовини. При цьому, якщо особа утримується довше ніж24 години за моменту затримання, то має бути обов` язкове письмове повідомлення прокурора про це. Моментом затримання в адміністративному процесі є момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, а не фактичного затримання як в кримінальному процесі.

2. Умови утримання особи в КЗД.
Відповідно до чинного законодавства умови тримання в КЗД чітко регламентовані наступним чином:

• у КЗД мають бути двоярусні (одноярусні) ліжка або тапчани з дерев`яним покриттям. При умові залишення на ніч затриманому видаються матрац, подушка з наволочкою, два простирадла та ковдра;
• КЗД має бути обладнана умивальником і унітазом. У разі тимчасового нефункціонування санвузла затриманий виводиться до туалету за його бажанням, але не рідше 1 разу на чотири години;
• у КЗД має бути наявне природне та електричне освітлення, а також здійснюватись вентиляція приміщення. Віконні рами у КЗД мають бути обладнані кватирками для провітрювання;
• громадяни повинні утримуватись у КЗД із розрахунку не менше ніж 4 квадратних метри корисної площі на одну особу (без урахування площі, призначеної для умивальника та унітаза);
• при утримуванні в КЗД понад 3 години затриманому надається гаряче харчування: сніданок – з 07.00 до 08.00, обід – з 13.00 до 14.00, вечеря – з 19.00 до 20.00;
• міліціонери зобов`язані забезпечити окреме тримання чоловіків і жінок; неповнолітніх від дорослих; хворих на інфекційні захворювання від здорових; осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, від осіб, які не перебували в зазначених місцях; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які раніше притягувалися до неї; осіб, обвинувачених або підозрюваних у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, від інших осіб; іноземців і осіб без громадянства від інших осіб.Такі умови тримання в КЗД гарантують ВБН В.2.2-1-2006 "Будинки і споруди. Відомча інструкція з проектування кімнат для затриманих і доставлених чергових частин органів внутрішніх справ. Загальні положення та типові проектні рішення", затверджені наказом МВС від 27.12.2006 № 1261 та Інструкція з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 28.04.2009 №181, і міліція зобов`язана утримувати громадян тільки в належним чином обладнаних кімнатах для затриманих. Якщо Вас мають намір помістити до приміщення, де не створені вказані вище умови, — протестуйте, посилаючись на вказані вище накази.
• перед поміщенням у КЗД черговий зобов’язаний з’ясувати стан Вашого здоров’я, а також те, чи не призведе Ваше затримання до тяжких наслідків (техногенна аварія, зупинка виробництва, вибух, залишення на самоті осіб, які потребують нагляду). Якщо Ви почуваєте себе погано, то обов’язково треба поскаржитись на погіршення самопочуття — у такому разі черговий зобов’язаний викликати бригаду «швидкої медичної допомоги» і рішення про можливість Вашого тримання у КЗД буде прийматися залежно від висновку лікаря;
• черговий повинен поінформувати Вас про наявність у КЗД системи відеоспостереження та вручити під підпис «Пам’ятку для затриманих осіб» з перерахуванням прав затриманого;
• наполегливо, але обґрунтовано і спокійно вимагайте від правоохоронців неухильного дотримання своїх прав під час тримання у КЗД:не більше 3 годин, у належних умовах, з інформуванням родичів про місце перебування (відповідно до ст. 5 ЗУ «Про міліцію» негайно, але не пізніше як через 2 години після Вашого затримання про це мають бути повідомлені Ваші родичі, опікуни тощо) . У разі порушень таких прав після звільнення зверніться з відповідною скаргою на дії міліції до органу прокуратури.

3. Поради щодо тримання Вас в КЗД.
Тримання в КЗД не є покаранням чи мірою запобіжного заходу під час розслідування, це короткий проміжок часу, в який з’ясовуються обставини або приймаються рішення щодо Вашої подальшої долі під час процесу, який визначений законодавством. Тому, не слід панікувати чи боятись. Запам’ятайте приблизні умови вашого тримання і те, що вони мають відповідати поняттю «людської гідності». Якщо Ви бачите агресивну поведінку працівників міліції щодо Вас, або вони невпинно відмовляються дотримуватись визначеної законодавством процедури, то скористуйтесь декількома порадами нижче:

• під час перебування у КЗД Ви маєте право звернутися з письмовою скаргою на дії працівників міліції до їх керівництва, прокуратури, суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Для цього, на Ваше прохання, Вас повинні вивести в окрему кімнату й видати папір та кулькову ручку, а якщо Ви звертаєтесь до прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, — конверт, який заклеюється. Для більш кваліфікованого написання скарги використовуйте отриману «Пам’ятку для затриманих осіб»;
• якщо Ви перебуваєте у КЗД з кимось, і ваш сусід викликає довіру — обміняйтесь адресами й телефонами рідних та домовтеся про взаємну допомогу. Якщо Вашого нового знайомого звільнять раніше, він може поінформувати близьких про місце вашого перебування або свідчити на Вашу користь при потребі підтвердити неправомірність дій міліціонерів;
• Вас не забезпечили харчуванням – приверніть увагу чергового і запитайте, чи є у них намір вас погодувати та обов’язково зазначте, що Вам відомо про наказ, згідно з яким Ваше харчування – це не акт милосердя, а обов’язок міліції. У наказі наголошується на гарячому харчуванні, тому вимагайте якщо не гарячого, то у крайньому разі розігрітого. Зрозуміло, що кімната для затриманих і доставлених – це не ресторан і не піцерія, а тому міліцейське меню зазвичай складається з наступних страв: сніданок – чай (добре, якщо солодкий) пакетований та хліб, обід – хліб і суп «Мівіна», вечеря – каша і, можливо, котлета з кулінарії по сусідству. Хоча у міліції є інструкція про добові норми харчування та його калорійність, у реальному житті її рідко дотримуються, тут все залежить від керівника міліції – у нормального начальника відділення міліції забезпечується гідне харчування.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
Конституція України (КУ) 
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) 
Закон України «Про міліцію» 

ВАС ВИКЛИКАЮТЬ У ВІДДІЛЕННЯ МІЛІЦІЇ
1. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
Якщо Вам зателефонували і суворий голос запропонував терміново з’явитись у відділенні міліції – не поспішайте одразу виконувати таку вказівку. Виклик до міліції є процедурою процесуально регламентованою і вона повинна неухильно дотримуватись працівниками міліції.
Основним способом виклику в кримінальному провадженні є повістка (ст. 135 ч. 1 КПК), яка має бути передана безпосередньо, надіслана поштою чи факсимільним зв’язком не пізніше, ніж за три дні (ст. 135 ч.8) до призначеної дати прибуття в міліцію. Також виклик може бути здійснений телефоном або телеграмою, проте факт його здійснення ніде не фіксується і не є повноцінною підставою до притягнення до відповідальності за неприбуття на виклик. Відповідно, Ви маєте право відмовитися від прибуття до відділення міліції у випадку відсутності повістки з викликом.
У випадку відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання або адміністрації за місцем роботи ( ст. 135 ч. 2 КПК).
У випадку, коли особа відмовилась від підпису повістки, працівник міліції робить відповідну відмітку та фіксує це за допомогою відеозапису або використовує будь-які інші дані (ст. 136 ч.2 КПК).

2. Порядок здійснення виклику щодо неповнолітніх, обмежено дієздатних осіб або таких, що знаходяться за кордоном
За загальним правилом виклик неповнолітньої особи має здійснюватися через її батьків, усиновлювача або законного представника ( ст. 135 ч.4 КПК). Слід зазначити, що різні нормативно-правові акти термін «законні представники» використовують як родове поняття, до якого включаються батьки, усиновлювачі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальними, прийомні батьки, вихователі, представники закладів що виконують згадані функції.
Порядок виклику неповнолітніх через законних представників, а також виклику обмежено дієздатної особи через її піклувальника може бути порушений, якщо це в інтересах досудового розслідування – тобто, коли законний представник може негативно вплинути на досудове розслідування; в цьому випадку повістка вручається безпосередньо таким особам.
Особи, які перебувають за кордоном викликаються у відповідності до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана ВР України. Слід зазначити, що в цьому випадку особа має бути викликана не пізніше ніж за 7 діб до призначеної дати прибуття у міліцію (ст. 135 ч.8).

3. Зміст повістки про виклик особи
Повістка про виклик є важливим процесуальним документом, а тому й закон указує на її обов’язкові реквізити. У повістці повинно бути зазначено час та дата прибуття, Ваш процесуальний статус (потерпілий, підозрюваний, свідок тощо), в рамках якого кримінального провадження і для чого викликають, посада і прізвище працівника, до якого Вам необхідно прибути, адреса та номер телефону підрозділу міліції до якого слід прибути (ст. 137 КПК).
Слід звернути увагу на те, що за замістом закону в повістці має бути наведено не лише самі наслідки нез’явлення особи за викликом, а текст закону, яким вони передбачені. Виходячи з імперативного характеру норм щодо змісту повістки, їх недотримання слідчим, слідчим суддею, прокурором має розцінюватись як порушення законного порядку виклику, а тому й може мати наслідком законну відмову особи, яка викликається.

4. Наслідки неприбуття на виклик
Наслідком неприбуття особи за викликом без поважної причини (вони перераховані в ст. 138 КПК) або неповідомлення про причини свого неприбуття може бути застосування до неї грошового стягнення чи приводу як заходів забезпечення кримінального провадження. Закон розрізняє коло осіб, до яких вони застосовуються: привід може бути застосований тільки до підозрюваного, обвинуваченого та свідка, а грошове стягнення також до потерпілого та цивільного відповідача. Розмір грошового стягнення встановлений ст. 139 ч.1 КПК та є диференційованим, в залежності від особи, яка викликає та поточного розміру мінімальної заробітної плати.
Злісне ухилення свідка або потерпілого від явки становить склад адміністративного правопорушення, за яке ст. 185-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

5. Після прибуття до відділення міліції 
Підрозділи органів внутрішніх справ мають спеціальний режим пропуску, який має неухильно дотримуватись всіма працівниками установи. Тому, коли ви прибуваєте до підрозділу за викликом, працівники міліції зобов’язані:

• Записати до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених точний час і дату, причину Вашого прибуття в міліцію, а також установчі дані посадової особи, яка Вас викликала (пункт 10.1 Наказу №181 МВС України).
• Працівник, який Вас викликав, повинен зустріти Вас у вестибюлі та супроводити до свого службового кабінету.
• Після завершення слідчих дій записати до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених точний час, коли Ви вийшли з відділення міліції.
• Якщо ви залишились невдоволені діями працівників міліції під час Вашого перебування у відділенні міліції, виходячи з нього Ви маєте право зробити про це запис у відповідній графі Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ( Запам’ятайте працівник міліції, який здійснює пропуск до відділу міліції зобов’язаний лише довести до Вашого відома про право зробити запис у цьому Журналі щодо наявності або відсутності претензій до працівників міліції. Графи 8 та 9 Журналу заповнюються власноручно доставленими, відвідувачами та запрошеними. Якщо Ви не бажаєте там робити записи – не робіть цього ) та записати свої претензії до Книги скарг і пропозицій (регламентована ЗУ «Про звернення громадян»), яка повинна бути вивішена у вестибюлі і до якої забезпечується вільний доступ всім бажаючим (пункт 6.2 Наказу №181 МВС України).

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
Конституція України (КУ) 
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) 
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУаАП) 

ВАС ЗВИНУВАЧУЮТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ
1. Що таке «кримінальний процес» і як це може стосуватись Вас?
Кримінальний процес – це діяльність органів досудового розслідування, судді, прокурора, яка чітко врегульована законодавствам і направлена на розкриття злочинів, викриття і покарання винних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності.
Саме тому кожен із нас, може бути учасником цього процесу – як у ролі свідка, потерпілого, так і у ролі обвинуваченого, тобто того, хто переступив певну межу, встановлену кримінально процесуальним законодавством.
Завданнями кримінального провадження є:

• захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;
• охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
• забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедур.

2. Ваші права під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення
Момент затримання – складна ситуація для кожної людини, в якій важко зберігати спокій та не вдаватись до певних емоцій. Проте, краще оперувати базовими правами та вимагати їх надання у відповідності до законодавства, ніж просто лаяти міліціонерів через те, що вони вас «потурбували». Тому, завжди пам’ятайте що Ви маєте право:

• знати, у скоєнні якого кримінального правопорушення Вас підозрюють чи звинувачують (ст. 42 ч. 3 п.1, ст. 208 ч. 4 КПК), крім того Вам мають бути повідомленні уповноваженою на затримання особою право мати захисника та право на допомогу лікаря, про Ви зобов’язані розписатися у протоколі затримання;
• час затримання рахується з моменту фактичного затримання, тобто коли Ви фізично були змушені підкоритися працівникові міліції та втратили свободу пересування, або ж, якщо Вас затримала не уповноважена на затримання особа (ст. 207 КПК), з моменту передачі Вас до уповноваженої особи (наприклад – працівникові міліції);
• вимагати невідкладної зустрічі з адвокатом (в тому числі безкоштовним) ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій, а також після них мати право на необмежену кількість побачень та їхньої тривалості (ст. 42 ч.3 КПК);
• не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання міліціонера ( ст. 42 ч.4 КПК);
• відмовитися давати покази і підписувати документи стосовно себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63 КУ, статті 18, 42 КПК);
• особисто повідомити по телефону близьких родичів чи інших осіб про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК);
• отримати невідкладну медичну допомогу у разі погіршення стану здоров’я або при отриманні тілесних ушкоджень (ст. 212 ч.3 п.6 КПК);
• вимагати звільнення, якщо з моменту затримання пройшло 60 годин і Ви не постали перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а також якщо протягом 72 годин з моменту затримання не було винесено ухвали слідчого судді, суду про затримання;
• вимагати перерв у допиті кожні 2 години , загальний термін проведення допиту не повинен перевищувати 8 годин на день (ст. 224 КПК).
• 3. Обов’язки міліціонера під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
• Кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Пам’ятайте, що особа визначається винною тільки після винесення рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, процедура затримання та розслідування справи мають лише обмежити Ваші права і ніхто не має права називати Вас «злочинцем» і відноситись так, як це не передбачено законодавством. Нижче перелік основних дій, які міліціонер зобов’язаний зробити. У разі потреби, нагадайте йому про те, що він має:
• проводити затримання лише у випадках, коли:
• а) особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
• б) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. (ст. 208 КПК);
• оголосити Вам причину затримання та повідомити, у скоєнні якого кримінального правопорушення Вас підозрюють чи звинувачують (ст. 42, 208 КПК);
• оголосити Вам права затриманого та вручити Вам екземпляр протоколу про затримання з повним переліком прав та обов’язків затриманого (ст. 208 ч.4, 5 КПК);
• надати Вам можливість особисто повідомити своїх родичів або іншу особу про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК);
• повідомити про Ваше затримання Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому призначать і направлять до Вас адвоката (ЗУ «Про надання безоплатної правової допомоги»);
• забезпечити запис усіх дій, що проводяться із Вашим залученням, у тому числі час їх початку та закінчення , а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні (пункт 6.6.7. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року);
• звільнити Вас , якщо з моменту затримання минуло 24 годин і Вам не повідомлено про підозру слідчим чи прокурором (ст. 278 ч.2 КПК), якщо протягом 60 годин з моменту затримання Ви не постали перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу (ст. 211 ч.2 КПК), а також якщо минуло 72 години і суд не прийняв рішення про Ваше тримання під вартою (ст. 278 ч.3 КПК).

4. Декілька порад щодо Вашої поведінки при затриманні згідно із підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

• Міліція має намір здобути підтвердження підстав для вашого затримання і оформити їх документально – ось причина вашого затримання.
• Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації Наприклад, робітниць комерційного сексу можуть шантажувати розголошенням їхнього статусу дітям в школі, родичам чи знайомим.
• Міліціонери можуть запропонувати самостійно написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому затриманні і особа матимете змогу спокійно піти додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для Вас головне – бути звільненим.
• Вийшовши із райвідділу, Ви матимете змогу відмовитися від написаного (дійсно так, суд може не приймати її до розгляду). Але треба завжди виважено й навіть критично ставитися до подібних пропозицій і не піддаватись на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у вашому звільненні. Так працює система оцінки ефективності роботи міліції – від цього в першу чергу залежить їх заробітна плата, тобто вони мають матеріальний інтерес.
• Не будьте наївним та не довіряйте запевненням міліції , що ви скоїли незначний злочин і Вам за це нічого не буде, – тільки штраф. Не буває незначних злочинів – всі вони роблять вас небезпечною для суспільства особою. Навіть якщо це й тільки штраф, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності у Вашій біографії не поставить вас у вигідному світлі і навіть може призвести до певних обмежень ваших прав. Якщо ви не скоювали злочин – не беріть на себе чужу провину.
• Не варто розмовляти із працівниками міліції на кримінально-виконавчому жаргоні, тому що це тільки підсилить підозру щодо вашої особи. Але і не треба показувати, що ви згодні на все аби якнайшвидше вийти з відділення міліції і налякані своїм становищем.

Узагальнити це можна наступними тезами:

1. своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;
2. без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;
3. у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;
4. про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;
5. я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;
6. я не підписую незаповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:
7. я не винний, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;
8. я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
Конституція України (КУ) 
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) 
пункт 6.6.7. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 №181

ЧАСТИНА ДРУГА порадника

ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦЗАСОБІВ ТА ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
СПІЛКУВАННЯ З ПРАЦІВНИКОМ ДАІ
1. Тебе зупинив працівник ДАІ
2. Як вести бесіду із працівником ДАІ?
3. Працівники міліції хочуть здійснити огляд твого автомобіля
4. Стосовно Вас складають протокол та накладають стягнення
5. Вас хочуть оглянути на стан сп’яніння
6. Ваш автомобіль хочуть доставити на штрафний майданчик
7. Ваш автомобіль доставляють на штрафний майданчик
8. Ваш автомобіль на штрафному майданчику
9. З Вас стягують плату за зберігання Вашого автомобіля на штрафному майданчику та за його транспортування
10. Оскаржуємо постанову по справі про адміністративне правопорушення
ОСОБИСТИЙ ОГЛЯД І ОГЛЯД РЕЧЕЙ МІЛІЦІОНЕРОМ
1. Поняття особистого огляду і огляду речей особи.
2. Правові підстави особистого огляду і огляду речей особи.
3. Процедура особистого огляду і огляду речей особи.
4. Ваші дії у випадку порушення процедури особистого огляду і огляду речей особи.

Більш детально тут

Частина четверта пізніше.

ДО ВАС ПРИЙШОВ МІЛІЦІОНЕР
ОБШУК ВАШОГО ПОМЕШКАННЯ АБО ІНШОГО ВОЛОДІННЯ
1. Поняття обшуку житла або іншого володіння особи та його види.
2. Правові підстави для обшуку Вашого помешкання.
3. Ваші права під час проведення обшуку.
4. Обов’язки міліціонера при проведені обшуку у Вашому житлі.
5. Рекомендації щодо Вашої поведінки під час обшуку.
ФОТО, ВІДЕО, АУДІОФІКСАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
1. Для чого фіксувати діяльність міліціонера за допомогою технічних пристроїв?
2. Правові підстави технічної фіксації діяльності працівників міліції.
3. Поширені аргументи міліціонера по забороні зйомки і відповіді на них.
ВАС ПОБИЛИ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ
Я ХОЧУ ЗАЯВИТИ ПРО ЗЛОЧИН
1. Як розпочинається досудове розслідування?
2. Куди потрібно звертатися із заявою про злочин?
3. В яких випадках кримінальне провадження не може бути розпочате без заяви потерпілого?
4. Що таке Єдиний реєстр досудових розслідувань?
5. Чим заявник відрізняється від потерпілого?
6. Які права має заявник?
7. Державний захист, або Як заявнику убезпечити себе від небезпеки?
МЕНЕ ЗАТРИМАНО
1. Які існують види затримання?
2. Чим затримання через підозру або обвинувачення у вчиненні злочину відрізняється від адміністративного і загального затримання?
3. Якими є законний порядок і строки затримання через підозру або обвинувачення у вчиненні злочину?
4. Хто уповноважений здійснювати затримання через підозру або обвинувачення у вчиненні злочину і в яких випадках?
5. З якого часу особа вважається затриманою?
6. Які є права у затриманої особи?
7. Які обов’язки несе службова особа, відповідальна за перебування затриманих?

ДЖЕРЕЛО: Асоціація УМДПЛ, 2014