ban2

КОВНІР СТЕФАН (СТЕПАН) ДЕМ᾽ЯНОВИЧ КОВНИР, КАМ᾽ЯНОЇ БУДОВИ МАЙСТЕР

У XVIII столітті Київ все частіше відвідують так звані "архітектори". Найбільш відомі з них - Іван Шедель, Варфоломей Растрелли, Іван Мічурін, Андрій Квасов, Петро Неєлов, військовий інженер Данило Дебоскет. Вони отримували професійну підготовку за кордоном або в спеціальних "архітектурних командах", тісно пов'язаних з будівельною практикою.
У Києві таких "команд" не було. Але сьогоденням і до того ж прославленим "архітектором-професіоналом" з киян був Іван Григорович-Барский, що отримав освіту в Киево-Могилянскій академії. Він багато побудував, позначивши своєю творчістю кінцеву стадію київського бароко, вже більш стриманішого і "академічного".
Проте найзагадковішою і достовірно народною фігурою в київській архітектурі XVIII століття був Стефан Ковнир. Будучи отроком, він вже почав свої будівельні досліди у кам'яному поновленні Києво-печерської лаври після пожежі 1718 року, коли велика дерев'яна її частина вигоріла. Наставниками майбутнього майстра були московські архітектори - автор
61     

Великої лаврської дзвіниці Федір Васильєв і головний майстер Іван Каландин. Але першим учителем в освоєнні будівельної майстерності для Ковнира стало його прагнення осягнути мистецтво.
Степан Дем`янович народився у 1695 р. в с. Гвоздові, тепер Васильківського району, поблизу Києва в бідній селянській родині. Місто Васильків і села навколо нього належали тоді Києво-Печерській Лаврі. В 1718 р., після смерті рідних, користуючись тим, що не був кріпаком, Степан вирішив мандрувати Україною, набратися життєвого досвіду, після чого оселився в Києві. Після пожежі в Києво-Печерській лаврі там розпочали масштабні будівельні роботи, якими керував архітектор з Москви - Іван Каландін, який став першим вчителем Степана Ковніра.
Замолоду, з 1720 року, він працював як "підданий" (тобто кріпак) Києво-Печерської Лаври на будівництві її численних будинків. Майже півстоліття працював Ковнір над будівництвом споруд монастиря.
8Його нещадно експлуатували лаврські ченці. То йому доручали відповідальні самостійні роботи, то примушували працювати каменярем, муляром.
Але безперечним є те, що завдяки таланту самобутнього українського майстра, було завершено спорудження Державного Києво-Печерського заповідника.
Недавно виявлено документи, що розкривають ставлення майстра до праці: "Обучивши себе при строєніях лаврських каменщицькому мастерству проізводіл оноє єліко мог з усердієм", - повідомляв про себе Ковнір. Головний монастирський храм Києво-Печерської Лаври є Успенський собор, споруджений у 1073-1078рр. над берегом Дніпра. Собор набув рис українського бароко. З 1731 по 1745 рр. він працював над зведенням Великої дзвіниці. З 1746 р. робить реконструкцію споруд центральної площі Лаври, перебудовує оригінальні за архітектурою приміщення. Згодом одна із найгарніших споруд отримає назву Ковнірівський корпус. Степан Дем᾽янович прикрасив її фронтонами та орнаментами, в яких відчувалися елементи української народної архітектури, її риси та традиції. Ковнір завершив процес складання гармонійного комплексу Лаври. Підданим Лаври Степан Дем᾽янович залишався все життя і тільки становище головного майстра звільняє його від кріпацтва.
У 1749 р. Ковнір брав участь в будівництві Андріївської церкви в Києві.
В 1755 році завершує розпочате архітектором П.І. Неєловим будівництво Кловського палацу, за що отримує вільне міщанське життя та садибу в Голосієві.
054З 1754 по 1761 рр. за ескізами І.Г. Григоровича-Барського С. Ковнір будує дзвіницю на Дальніх печерах - прекрасне творіння українського бароко. В цей же час він зводить церкву Антонія і Феодосія у Василькові. Це була його заповітна мрія - перша власна церква.
В 1767 р. Степан Дем᾽янович закінчує будувати Троїцьку церкву в Китаєві під Києвом, в стилі українського або козачого бароко, де використовує п᾽ятикупольну конструкцію та ліпний орнамент. Вже майже в 72 роки він будує дуже гарну кам᾽яницю - палітурню лаврської друкарні. Багато фактів з біографії майстра залишилися не з᾽ясованими, його постать загадкова, бо як не маючи освіти можна створити такі досконалі шедеври, що під силу найосвіченішим архітекторам. Ті споруди, що ми знаємо, увійдуть до скарбниці найкращих зразків українського мистецтва, а ліпні оздоби його архітектурних творінь - найяскравіша риса саме українського бароко, в яких ми бачимо рослинні мотиви та предмети народного побуту.
5Серед пишної української природи майстер "муровщіцкого художества" жив щирим народним почуттям, надмірністю творчості і через край б'є енергії. Діяльний характер проявлявся усюди. Прознавши про хабарі і присвоєння громадських грошей старостою Печерського містечка, він вчинив швидку і, по-своєму, справедливу розправу на базарі. Після чого староста бідкався, мовляв, Ковнір «сбросил с себя долой волчью шубу и схватил меня за волоса, и пригнувши мало не до земле, бил мене кулачьем немилостиво в рожу, и когда бывшие при том люде не разборонили, то он Ковнир и более мене бил бы»
Найкращі твори українського бароко в Києві - дзвіниця на Дальніх печерах і Ковнірівський корпус лаври. У дзвіниці Ковнір досяг вершин майстерності, застосувавши растрелліївськими угруповання колон, дематеріалізує кути будівлі, і спорудивши небачене завершення дзвіниці, по висоті рівне її основи, з чотирма витонченими шпіцами. Дзвіниця вишукано увінчала один з зелених пагорбів лаври. Таким же каскадом формотворчості, яскравих рослинних орнаментів і фантазії, властивих древньому як світ українському мистецтву, відрізняється будівля пекарні та книгарні або, інакше, "Ковнірівського корпусу" Києво-Печерської лаври. Білизна його стін підкреслює різноманітність фігурних щипців і фронтонів. Не менш вдало корпус вписався в центральний ансамбль лаври, в барокове оточення старого Успенського собору, також одягнувшись барокові шати.
На вершині кар'єри Ковнір очолив групу з більш ніж двохсот мулярів, які працювали на його підрядах, і міг вести будівництво багатьох об'єктів відразу. Він створив справжню школу "муровщіков-художників".

9 2Але саме в київському бароко завершувалася епоха майстрів і починався століття архітекторів, коли авторство й ім'я чого-небудь та коштували.
Майстер нажив багато дітей і онуків. Ім'я ж його незабаром стало напівзабутим. Спадкоємці отримали інші прізвиська - ось відомі імена його синів: Матвій Степанов, рейтор Василь Стефанів, писар Григорій Семенковскій, рейторскій прапорщик Василь Кришталевскій, зіцарь (словолітчік) Василь Ковнір. Прізвище не встоялася. Пригрівши старого майстра лавра видала йому в 1785 році, тобто в дев'яносто років, свідоцтво, "що він, Стефан Ковнір, хоча троебрачно поєднувався, але оні його дружини померли, і нині він дружини не має, боргів на ньому казенних і партикулярних немає , такоже ніякими справами ніде і нікому не забов᾽язан ... "
Дослідження життя і творчої спадщини майстра почалися лише у 20 столітті. Честь уточнення багатьох біографічних даних про Степана Ковніра належить Борису Крицькому, який у 1950-60 роках зокрема вияснив рік його народження.
4Творіння Ковніра викликали захоплення професора Юрія Асєєва, який писав:
«Ковнір для Лаври зробив те, що Сансовіно для площі Сан Марко в Венеції - завершив історичний процес складання гармонійного архітектурного комплексу.


Інформація зібрана на сайтах, присвячених архітектурі та архітекторам


Підготувала Людмила Тищенко

Напишіть Ваш коментар