ban2

ДЖЕК ПЄЛАНС: "Я — УКРАЇНЕЦЬ, А НЕ РОСІЯНИН"

Крім акторської, інша творчість Джека Пєланса була мало відома широкій громадськості аж до часу виходу в світ його збірки віршів «Ліс любові» (англ. «Forest of Love») 1996 року. Збірку поезії супроводжували малюнки виконані автором. Джек Пєланс почав малювати ще під час перебування в Римі в кінці 1950-х років і зібрав на своєму маєтку велику колекцію своїх та інших картин (близько 200 експонатів).

18 лютого 1919 року у Латімер-Майнзі, у Пенсильванії, народився Володимир Палагню́к в родині українських емігрантів Володимира Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько майбутнього кіноактора працював шахтарем і помер через рак легенів. З роками Володимир Палагню́к став Джеком Пєланс (англ. Jack Palanc)

Як і його батько, Володимир якийсь час працював на вугільній шахті — і тонкого за душевним складом та поетичного юнака очікував той же фатум, що й батька. Вирватись з обійм долі допоміг спорт: Володимир виграв 1внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни — і успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт.

Він згодом і спробував здібності у боксі: в кінці 30-х років Володимир починає кар'єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браззо — і досягає неабияких успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості про те, що він побив рекорди того часу зі 15 безперервними перемогами, 12 із котрих були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду.

Під час одного поєдинку Джек отримав удар в горло, що й привело до довічної хрипоти голосу.

З початком Другої світової війни він завершив боксерську кар'єру — і поступив до Військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся. Врятувавшись на парашуті, Володимир отримав опіки обличчя: пошкоджене обличчя та хрипкий голос опісля стали йому в пригоді в акторській кар'єрі та надали його героям специфічного суворого вигляду. Довелося довго лікуватися, пройти через пластичні операції й пересадки шкіри.

2Шрами на його обличчі, які, втім, додавали його героям мужності, залишилися назавжди. Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, отримував нагороди і демобілізувався в 1944 році з армії.

Скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир поступає до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання Джек заробляє на життя на різних дрібних роботах в ресторанах, працюючи охоронцем, фотомоделлю, працював спортивним репортером в Сан-Франциско за 35 доларів на тиждень.

У 30 років Джек Пєланс здобув блискучу освіту: закінчив факультет акторського мистецтва в Стенфордському університеті. Розмовляв шістьма мовами: українською, російською, італійською, іспанською, французькою й англійською.
3Здобув визнання як актор жанру вестернів, страшенно мріяв зіграти Тараса Бульбу

Після закінчення університету в 1947 р. працює якийсь час репортером в газеті «The San Francisco Chronicle» та на радіо. Перша акторська робота Джека — на Бродвеї поруч із відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за відомою п'єсою Т.Вільямса «Трамвай „Бажання“». З часом Джек грав одну з відомих ролей — Стенлі Ковальського. Уже ставши актором, Володимир (названий так на честь свого батька) змінив своє ім'я на Волтер Джек Пєланс.

Дебютом на екрані була його роль злочинця в стрічці «Паніка на Вулиці» Більшість його ролей — суворі та жорстокі злочинці, дарма що в приватному житті Джек був м'якою, доброю людиною та захоплювався мистецтвом і поезією. Джек Пєланс також певний час працював в Європі, де скористався нагодою виконувати приємніші та людяні ролі, до яких не звикла американська аудиторія. Роль, яку найкраще зіграв він у європейському кіно — це роль у кінофільмі «Презирство».

4Джек Пєланс шкодував, що більшість ролей зіграних ним були негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів — бездарними. Джекові завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські Піжони» він отримав «Оскар» у 1992 р.

Скориставшись в останньому кінофільмі комедійною славою та бравурною і неординарною поведінкою — під час церемонії нагородження, Джек приголомшив аудиторію віджиманням на одній руці і викликав бурхливі оплески присутніх своїми атлетичним здібностями в 72-річному віці, він знявся ще в кількох телекомедіях.

Актор був двічі одружений. Його перша дружина (1949–1966) — Вірджінія Бейкер, з якою мав трьох дітей: Голі (1950), Брук (1952) та Коді (1955–1998). Син Коді знімався разом з батьком, але помер від раку шкіри в 43-річному віці. Другий раз Джек одружився з Елейн Роджерз у травні 1987 року.

7Захоплювався малюванням і римуванням. Був вегетаріанцем, але мав ранчо на тисячу акрів і 150 голів худоби в Каліфорнії і на 500 акрів в Пенсільванії, де також розводив велику рогату худобу.

Джек Пєланс відомий тим, що ніколи не дивився фільмів зі своєю участю. Замінив Марлона Брандо у бродвейській п'єсі «A Streetcar Named Desire» (1951). Розглядався на роль робота Горта в картині «День, коли Земля зупинилася» (1951), але в підсумку його замінив більш високий чоловік, не актор за фахом.

Був змушений відхилити роль генерала Чанга в картині «Зоряний шлях-6» (1991) через зйомки в картині «Міські пройдисвіта», за яку він отримав свій єдиний «Оскар». Роль генерала відійшла Крістоферу Пламмеру.

У квітні 2004 р. впродовж тижня в Лос-Анджелесі тривав фестиваль "Русские ночи" під патронатом Президента Росії. Кульмінацією стала церемонія нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста Російської Федерації за їхній внесок у розвиток російської культури.
І 85-річний Джек влаштував скандал. «Я — українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі просто звідси підемо», — заявив Джек Пєланс та відмовився від звання "народний артист Росии", бо "не має нічого спільного ні з російським кіно, ані з Росією". Джек попросив пробачення та залишив зал зі своїм найближчим оточенням.

10 листопада 2006 року в своєму домі у Монтесіто, Каліфорнія, на 88-му році життя помер відомий голлівудський актор українського походження Володимир Палагню́к.

6Джек пишався українським походженням: знав українську мову, історію, любив співати рідні пісні, виступав під час відкриття пам’ятника Шевченку у Вашингтоні. Джек Пєланс був головою правління митецької благочинної фундації Hollywood Trident Foundation ("Фундація Тризуба"), яка надавала фінансову допомогу акторам і митцям, які демонстрували досягнення української культури (включно з кіномистецтвом) у цілому світі.

Номінувався на «Оскар» як кращий актор другого плану за роль в картинах «Раптовий переляк» (1952) і «Shane» (1953). Отримав «Оскар» і «Золотий глобус» за кращу роль другого плану в картині «Міські пройдисвіта» (1992). Актор отримав нагороду «Еммі» за роль у серіалі «Playhouse 90» (1956). У Джека Пєланс є зірка на Алеї слави.

Вибіркова фільмографія:

"Острів скарбів" (Treasure Island), 1999
"Міські пройдисвіти-2" (City Slickers II : The Legend of Curly's Gold), 1994
"Киборг-2" (Cyborg 2), 1993
"Міські пройдисвіти" (City Slickers), 1991
"Сонячна криза" (Solar Crisis), 1990
"Танго і Кеш" (Tango & Cash), 1989
"Бэтмен" (Batman), 1989
"Молоді стрілки" (Young Guns), 1988
"Гор" (Gor), 1988
"Одинак в пітьмі" (Alone in the Dark), 1982
"Без попередження" (Without Warning), 1980
"Яструб-вбивця" (Hawk the Slayer), 1980
"Контури прийдешнього" (The Shape of Things to Come), 1979
"Ласкаво просимо в криваве місто" (Welcome to Blood City), 1977
"Портрет найманого вбивці" (Portrait of a Hitman), 1977
"Чорна кобра" (Eva near), 1976
"Африканський експрес" (Africa Express), 1976
"Кривавий месник" (Sangue di sbirro), 1976
"Сафарі-експрес" (Safari Express), 1976
"Виття перевертня" (Il Richiamo del lupo), 1975
"Безумство" (Craze), 1974
"Дракула" (Dracula), 1973
"Че"! (Che!)1969
"Жустина" (Marquis de Sade : Justine), 1969
"Дивний випадок доктора Джекилла і містера Хайда" (The Strange Case of Dr. Jekyll and Mr. Hyde), 1968
"Убити дракона" (Kill a Dragon), 1967
"Сад тортур" (Torture Garden), 1967
"Монголи" (I Mongoli), 1961
"Варвари" (The Barbarians), 1960
"Я помирав тисячу разів" (I Died a Thousand Times), 1955
"Людина з мансарди" (Man in the Attic), 1953
"Раптовий переляк" (Sudden Fear), 1952
"Паніка на вулицях" (Panic in the Streets), 1950

Інформацію зібрано з інтернет – ресурсу на сайтах присвячених життю та творчості актора Володимира Палагнюка


Підготувала Людмила Тищенко

 

Напишіть Ваш коментар

Допис міститься на сайті "Файні новини"