Файна історія із щасливим кінцем
- Опубліковано в Файні історії
- 3 коментарів
Це просто неймовірна історія про юного волинського командира, який, стікаючи кров'ю, потрапив із пекла у пекло… Але знову вижив! І сам себе врятував.
Розповідає волонтерка Н.Соколова:
— Булік Микола, 22 роки, молодший сержант, командир танка. 51 ОМБР. Йому нічого не треба! Просто почитайте його неймовірну історію.
Іловайський котел, 29 серпня. Потрапили в засідку під обстріл… Разом з ним товариші Дмитрук (уже в луцькому шпиталі), Вишиваний (уже у львівському шпиталі).
Миколу поранено, знепритомнів. Отямився — сам, чорне поле, на обрії село. Подивився на ноги: ліва висить — відкритий перелом, права — розірвана, в ній осколок стирчить, десь 10 на 4 см. Сам витягнув осколок руками… Без ІПП, без бинтів і ліків. Заліпив рани штанями і поповз до села, до людей.
Повз на руках, повз 2 доби без їжі й води. Важке поранення...
За 100 метрів від села побачив тягач і людей. Люди не підійшли, прислали російських солдатів. 5 російських солдатів із 61-ї бригади підійшли до нашого Миколи, дали бинта і, слава Господу, не взяли з собою — безнадійний!!!
А він тим бинтом обмотав руку і виліз на сопку — останній шанс, аби свої побачили...
І побачили! Червоний Хрест 31 серпня збирав по полях поранених, назбирали близько 30 бійців. І наш Микола! Вивезли на "швидких" у польовий шпиталь, звідти вертушками на Дніпропетровськ.
Лише там від ран віддерли штани на третю добу… 1 вересня — борт на Киів, операції, пересадка шкіри, склали ноги… тиждень перев'язок під наркозом. Ще мине 2 тижні у шпиталі. Потім — складна реабілітація...
Зараз поруч — дружина Наталочка, біля його ніг. Мрія Миколи — поцілувати сина Владика (1 рік 7 місяців), якого не бачив 4 місяці...
Те, що Микола живий, — диво!
Просто історія. Простого волинського бійця.
ДЖЕРЕЛО: ndilo.com.ua
3 коментарів
-
Людмила Вівторок, 23 вересня 2014, 21:54 Посилання на коментар
Очі наповнюються слізьми, серце переповнює біль та гордість за наших синів! Слава Україні!
-
Елена Вівторок, 23 вересня 2014, 09:41 Посилання на коментар
Про таких кажуть "в сорочці родився". Чомусь не можу читати історії без сліз, навіть зі щасливим кінцем....
-
ОленаНапишіть тут своє імя... Вівторок, 23 вересня 2014, 04:27 Посилання на коментар
Якi в нас люди! Миколо, одужуй, ставай на ноги! Господь з тобою, ти це напевно вiдчуваэш..
