Мамо, не плач! Всім ЗАХИСНИКАМ присвячується! Ми про Вас памятаємо!

Мамо, не плач!
Чуєш, мамо, не плач. Мене вже не повернути, якщо ти читаєш цього листа. Я більше не побачу твою чарівну посмішку, твої піклувальні руки, твої мужні очі. А ти більше не побачиш мене – з іншого світу ще ніхто не повернувся.

Мамо, не плач!
Вже не можна повернути час. Час розділив твоє життя на дві частини. Час розділив і моє життя також на дві частини. На жаль, другі частини нашого життя різні. І в цей час коли я пишу – перед моїми очима я знову пережив своє життя. Я зрозумів – ти найкраща мама. А я пам’ятаю, як ти щоранку просипалася та швидко підбігала до мене, коли я був маленьким. Я пам’ятаю перший день, коли ти мене привела до школи. А мій випускний… Я пам’ятаю, коли ти раділа кожному моєму успіху.

Мамо, не плач!
Порадій зараз також моєму успіху. Я загинув не просто так – я загинув, захищаючи батьківщину від російських окупантів. І я пишаюся, що мені випала така честь. Це також успіх, адже окупанти не дійшли до нашої домівки, і до цього я також приклав всі свої сили.

Мамо, не плач!
Я завжди буду з тобою, я завжди буду тебе любити – весь свій неземний вік. Ти заслужила цього, ти найкраща мама в світі. Ти можеш носити цього листа, а можеш спалити, а я все рівно буду слідкувати і далі, як ти насолоджуюся життю. Адже я загинув ради того, щоб ти була щаслива.

Мамо, не плач!
Ти повинна бути щасливою. Моя кров пролита, щоб кожний день щиро тобі посміхався, щоб в тебе була можливість кожної хвилини радіти життю. Я повинен знати, що ти будеш щасливою. Я буду з неба спостерігати за тобою, як ти живеш! Будь щасливою!

Мамо, не плач!
Ліпше скажи Тетяні, нехай вона мене забуде. Вона молода – їй потрібно жити так жити. Вона повинна забути мене. Я що зміг, то і їй дав. Більше не зможу. А я не хочу бачити, як вона тужить за мною – сумом мене з могили не повернеш. Ніколи. Нехай Тетяна буде щасливою. Прослідкуєш?

Мамо, не плач!
Ти зобов’язана бути здоровою, щоб всім розповісти, що в тебе син герой. Щоб всі знали, що ти виховала мужнього чоловіка. Що твій син не злякався російських фашистів і не відступив назад, не віддав клаптика української землі. Ти повинна прожити ще 100 років та всім, всім, всім розповідати про війну з російськими окупантами.

Мамо, не плач!
Зроби все можливе та неможливе, щоб всім розповісти, як тобі зараз пекельно, щоб всі знали ще 100 років, що в нас твориться, і щоб більше не допустили російського вторгнення. Щоб були готові до зрадництва сусідньої держави, щоб завжди були готові до війни. Коли армія буде сильної , то і війни не буде. Не забувай всіх про це повідомити.

Мамо, не плач!
Роби що хоч. Забудь, що я писав. Просто не плач. Просто пам’ятай: я загинув щоб ти, Тетяна, вся Україна були щасливими, щоб моя кров була пролита не даром. Ти найкраща. Спасибі за все.

P.S. мама цього листа не отримала, а син живий.  Давайте помолимся, щоб цей лист ніколи не був відправлений та кожна мама дочекалася свого сина, а дівчина свого хлопця.

ДБАЙТЕ про ЗАХИСНИКІВ!!   5168 7423 1462 3350 максименко наталія  для Nataliya Vinnyk