Міф 6. «В Україні громадянська війна»

За 100 років тактика Москви у створенні конфліктів у сусідів абсолютно не змінилася. У 1919 році Володимир Ленін дає вказівку своїм опричникам таємно здійснити терор у Прибалтиці: «... необхідно терміново докласти всіх зусиль, щоб покарати Латвію й Естляндію, спровокувавши там військові дії ... . Наприклад, перейти під виглядом «зелених» (ми потім усю вину спишемо на них) де-небудь кордон хоч на 1 версту й повісити там 100-1000 їхніх чиновників і багатіїв.
Премія – 100 000 рублів за повішеного».
У 2014 році відданий ленінець Володимир Путін, маскуючи свою військову агресію проти України, використовує тактику так званої
«гібридної війни». На територію сусідньої держави проникають спеціально підготовлені підрозділи без знаків розрізнення з метою дестабілізації ситуації і під виглядом внутрішніх протестів повалення законних органів влади.
Результатом цієї страхітливої роботи московських стратегів стали події в Україні в лютому – травні 2014 року. Немов за помахом чарівної палички, Крим і Донбас наповнили озброєні до зубів і екіпіровані за зразком останньої російської військової моди «зелені чоловічки», «ввічливі люди», загони «невідомих озброєних вояків», «туристи Путіна», «козаки» та інші асоціальні елементи, яких кремлівська пропаганда охрестила «місцевою самообороною й ополченцями». Їх поява дивним чином збіглася із захопленням адміністративних будівель і проголошенням так званих «ЛНР» і «ДНР».
Усе, що відбувається далі, – для московських політичних авантюристів звична й опрацьована схема роздмухування вже запаленого вогню. Постачання озброєння й техніки, відправлення на Донбас російських військ і найманців, мобілізація представників кримінального світу й асоціальних елементів, руйнування інфраструктури на тлі безпрецедентних «фейкових репортажів» кремлівської пропаганди про звірства «київської хунти» мають на меті тільки одне – заплутати світову громадськість і будь-яким чином позбавити права українців на власний шлях розвитку.
Те, що цей конфлікт принесений ззовні, підтверджує простий приклад. Більшість новоявлених «народних» вождів і отаманів на захоплених українських територіях є громадянами Російської Федерації, або іншими словами – інтервентами.
Сьогодні мало хто у світі ще вірить, що без російських військ і найманців, грошей, зброї, інформаційної та політичної підтримки конфлікт на сході України був би взагалі можливий. Тому не дивно, що Україна отримала одностайну підтримку всього цивілізованого світу як держава, яка відбиває зовнішню агресію з боку Російської Федерації.

  Повернутися до пвного переліку міфів ТУТ

Пётр Воронин, специально для онлайн-газеты «Меридиан Севастополь».