Міф 3. «Україна в історичному плані не має жодного зв’язку з Кримом»

Насправді історія України дуже тісно переплетена з історією Криму. Торгові шляхи Європи раннього середньовіччя проходили по Дніпру через Чорне море до Константинополя, охоплюючи Північне Причорномор’я разом з Кримом. Контроль і право на торгівлю в цьому регіоні здійснював Київ. За часів Запорізької Січі Україна мала широкі контакти з Кримським ханством – від мирної торгівлі до жорсткого військового протистояння.
До речі, цікавий факт: великий полководець гетьман Петро Сагайдачний уже на початку ХVII століття мав свою військово-морську базу в Ахтіарській бухті, тобто на території сучасного Севастополя, а пам’ятник цьому великому українцю прикрашав Античний бульвар Севастополя до 2014 року й був демонтований російською окупаційною владою, як ідеологічно небезпечний для встановленого нею «нового порядку».
У період перебування Криму в складі Російської імперії український народ був основним постачальником інтелектуальних і матеріальних ресурсів. На жаль, з історичної пам’яті народу імперсько-радянською пропагандою було свідомо витіснено або перекручено багато вагомих фактів. Наприклад, мало хто знає, що в 1783 році першою в Севастопольську бухту увійшла не ескадра російського віце-адмірала Федора Клокачова, а ескадра українського козацького воєначальника Сидора Білого. Білою плямою для багатьох залишається інформація про те, що 80% особового складу Чорноморського флоту кінця XVIII – початку XX ст. складали українці.
Під час Кримської війни основний фінансово-економічний тягар військової кампанії ліг на плечі України. А вся південна частина України була перетворена на величезний шпиталь: сюди звозили поранених з театру бойових дій. Найвідомішими героями оборони Севастополя стали матроси-українці –Петро Кішка і Гнат Шевченко.
У 1905 році гучне на весь світ повстання екіпажу броненосця «Потьомкін» очолювали члени революційного комітету корабля: матроси Григорій Вакуленчук і Панас Матюшенко – також вихідці з України. А 29 квітня 1918 року екіпажі всіх кораблів Чорноморського флоту підняли українські синьо-жовті прапори, тим самим підтвердивши національну належність флоту.
Про Україну та Крим можна говорити довго, але головне полягає в тому, що український слід в історії Криму, на відміну від російського, ніколи не був забрудненим геноцидом, депортаціями, репресіями та іншими злочинами стосовно інших народів.

 Повернутися до повного переліку міфів ТУТ

Пётр Воронин, специально для онлайн-газеты «Меридиан Севастополь».