І знову про ДОРОГІ квартири або я дрібна інтриганка і пхаю носа в чужі статки, заздрісна сука.

зара буду порпатись в брудній білизні і чужих кишенях.
тільки що зустріла сусідку. два роки тому, коли до нас масово прибували люди з Донецкої та Луганської, вона віддала свою хату в районі для родини переселенців. Навіщо мені дві? - виправдовувалас вона. Маю хрущовку у Вінниці, а люди без даху лишились.
КОли почалась війна... люди несли для бійців скільки могли принести і вділити.
- одному малому бабця прислала гроші на планшет. Він вирішив, що планшет йому не так і потрібен. І витратив все для одного з підрозділів, в якому воював його сусід.
- знайома бабуся на всю мізерну пенсію купувала муку, інші продукти і нон-стоп варила обіди та вечрі у госпіталь.
- чоловік, якого зустріли в Епіцентрі, багатодітний батько, на всі заощадження придбав для вояків всюдихіда.
цей список може бути довгим-предовгим....
але.... коли починалась війна, одна із нового покоління депутатів купила елітну квартиру.
Тепер маю зробити висновок стосовно себе - я дрібна інтриганка і пхаю носа в чужі статки, заздрісна сука.

Автор: Лариса Полулях