ban2

        ГАЗЕТА "ФАЙНІ НОВИНИ" - ІНФОРМАЦІЙНА ЗБРОЯ У ВІЙНІ          <<< Читати далі

Порадник "Міліція під контролем" ЧАСТИНА ПЕРША!!!!

ЩО ТАКЕ МІЛІЦІЯ І ДЕ МОЖНА ЗУСТРІТИ МІЛІЦІОНЕРА
1. Що таке міліція?
2. Де можна зустрітись із працівником міліції?
ЗУСТРІЧ ІЗ МІЛІЦІОНЕРОМ НА ВУЛИЦІ
1. До Вас звернувся працівник міліції
2. Ви маєте право у розмові із міліціонером:
3. Працівник міліції зобов’язаний у розмові із Вами:
4. Перевірка документів особи
МІЛІЦІЯ НА АКЦІЯХ ПРОТЕСТУ
1. Правове регулювання свободи мирних зібрань в Україні.
2. Взаємовідносини із міліцією: контролюємо, не провокуємо.
3. Силове протистояння.
4. Основні види притягнення до відповідальності учасників мирних зібрань
5. Важливі дрібниці

ЩО ТАКЕ МІЛІЦІЯ І ДЕ МОЖНА ЗУСТРІТИ МІЛІЦІОНЕРА

1. Що таке міліція?
Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (ст.1 Закону України «Про міліцію»).
У своїй діяльності міліція керується виключно законодавством України (ст. 19 Конституції України), відповідно – всі її дії чітко регламентовані нормативно-правовими актами.
Це єдина система органів, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції, внутрішньої безпеки.
За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ, працівників міліції в Україні – 542 особи на 100 000 осіб населення. Це досить велика цифра, зважаючи на те, що загальносвітовий середній показник на таку ж кількість населення становить 300 поліцейських.
На жаль, далеко не всі українські міліціонери розуміють свою роль у суспільстві, поважають систему права та, насамперед, права людини.
Будь-яке перевищення повноважень перетворює правоохоронця на порушника, який несе дисциплінарну або кримінальну відповідальність за своє діяння (дію чи бездіяльність).
За оцінкою Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД), рівень довіри до цього державного інституту є дуже низьким: лише кожний четвертий опитаний (25,9%) зазначив, що довіряє міліції. Окрім цього, тільки чверть опитаних (25,2%) оцінює роботу міліції України як ефективну. Понад половина (51,3%) вказує на її неефективність.
Українська міліція широко застосовує катування у своїй діяльності і така практика поширюється. За даними Генпрокуратури, лише за перше півріччя 2013 року було розпочато 1 тис. 923 кримінальних проваджень, пов'язаних з катуванням та жорстоким поводженням з боку працівників органів внутрішніх справ. Із них 3 - за фактами катування (стаття 127), 124 - за фактами зловживання владою (стаття 364), 1663 - за перевищення влади (стаття 365), 64 - за примушування давати свідчення (стаття 367).

2. Де можна зустрітись із працівником міліції?
Органи внутрішніх справ мають розгалужену систему із великою кількістю різних служб, департаментів, управлінь, центрів і т.д. Серед існуючих підрозділів міліції, безпосередньо у контакт із людьми вступають:

  • кримінальна міліція;
  • міліція громадської безпеки;
  • державна автомобільна інспекція;
  • міліція охорони.

Працівників кримінальної міліції рідко можна побачити у формі, так як вони частіше працюють у цивільному одязі і займаються розслідуваннями кримінальних правопорушень, затриманням небезпечних злочинців тощо. Сюди входять і УБОЗ (управління боротьбі із організованою злочинністю, більше відомий в народі російською абревіатурою – УБОП), УБЕЗ (управління боротьбі із економічною злочинністю), КМСД (кримінальна міліція у справах дітей), БНОН (служба боротьби із незаконним обігом наркотиків) та інші.
До міліції громадської безпеки відноситься в першу чергу патрульна служба міліції (ПС), роботу якої найчастіше ми бачимо на вулиці. Сюди не відносяться бійці Національної гвардії (колишні внутрішні війська), яких залучають до охорони громадського порядку або транспортна міліція, яку можна побачити на автостанціях чи залізничних вокзалах, проте вони теж займаються забезпеченням громадського порядку. Окремо існує служба дільничних інспекторів міліції, що проводить контрольні перевірки, індивідуально-профілактичну роботу з особами, схильними до скоєння правопорушень, бере участь у розкритті злочинів тощо. Дільничний інспектор – це людина, до якої можна звертатись із питаннями, пов’язаними з особистою безпекою – соромитися цього не треба.
Державна автомобільна інспекція (ДАІ) – це головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні. На автомобільних дорогах можна бачити працівників дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України та стаціонарні пости дорожньо-патрульної служби ДАІ, дислокацію яких затверджено спеціальним наказом МВС України. Окрім цього їх можна зустріти і при складанні іспиту на отримання посвідчення водія або при отриманні адміністративних послуг, наприклад реєстрації транспортного засобу.
Працівники міліції охорони здійснюють захист об’єктів (наприклад квартир), інкасацію та перевезення грошових коштів, забезпечують безпеку фізичних осіб, охорону вантажів тощо. Зазвичай вони не вступають у контакт із громадянами, але крім основних обов’язків, згідно із законом України «Про міліцію», повинні запобігати правопорушенням та припиняти їх у місцях несення служби.

 

ЗУСТРІЧ ІЗ МІЛІЦІОНЕРОМ НА ВУЛИЦІ
1. До Вас звернувся працівник міліції
Якщо працівник міліції звертається до Вас – як правило, він має на те вмотивовані причини. У більшості випадків, це саме так і відбувається. Не нервуйте, зберігайте спокій і поставтесь до цього з розумінням. Правоохоронці мають погану репутацію і низький рівень довіри громадян, проте саме вони захищають Вас і ваше майно від незаконних посягань. Щоб бути обізнаним у своїх правах і обов’язках правоохоронця, радимо наполягати на дотриманні простих речей, які перераховані у наступних пунктах. МВС завжди вважає свою роботу ефективною та такою, що відповідає чинному законодавству – не давайте їм про це забути, закликайте їх до сумлінного виконання своїх обов’язків.

2. Ви маєте право у розмові із міліціонером:

  • у відповідності із ст. 5 ЗУ «Про міліцію», вимагати у працівника міліції пред’явити службове посвідчення. Завжди потрібно починати розмову саме із такої вимоги, по можливості занотувавши у зручний для Вас спосіб дані із посвідчення (по можливості без використання фото-, відео- засобів фіксації – це може спричинити конфлікт). Після цього можна продовжувати розмову. Важливий саме такий порядок дій, бо після можливого конфлікту шанси витребувати посвідчення вкрай низькі;
  • одразу дізнатися причину , через яку працівник міліції виявив інтерес до вашої особи. Якщо йому захотілось просто поспілкуватись або попрохати у Вас цигарку і Ви не хочете цього робити - можна сміливо йти далі і не звертати увагу на такого міліціонера, адже його вимога не є законною і не підлягає виконанню;
  • відмовитися йти до відділення міліції без офіційного оголошення Вам законодавчо-встановлених причин затримання. Це означає, що вам мають вмотивовано пояснити причину Вашого затримання та скласти протокол про адміністративне/кримінальне затримання, якщо це є необхідним. Тобто вимоги «пішли, там з’ясуємо» або «там на тебе вже чекають» не зобов’язують Вас слідувати за міліціонерами;
  • вільно користуватися мобільним телефоном під час розмови із правоохоронцем. Ніхто Вас не обмежує, адже це лише розмова, яка може прирівнюватись на даному етапі до приватної;
  • відмовитися від проведення особистого огляду, а також огляду Ваших речей без складання офіційного протоколу та за відсутності двох понятих при цьому. Поважайте власну гідність і пам’ятайте, що Ви маєте право на приватність, тому втручання працівників міліції у ваш особистий простір без підстави не припустиме. Також, слід зазначити, що особистий огляд може проводитись виключно міліціонером однієї із вами статі. Про це можна детальніше прочитати у відповідному розділі;
  • якщо Вас звинувачують у вчиненні дрібного (незначного) адміністративного правопорушення (наприклад, куріння у недозволеному місці), вимагати довести протиправність Ваших дій посиланням на відповідні норми кримінального чи адміністративного кодексів;
  • не їхати до відділення міліції, а вимагати складення на Вас адміністративного протоколу безпосередньо на місці скоєння правопорушення, якщо для цього немає особливої потреби.

3. Працівник міліції зобов’язаний у розмові із Вами:

  • починати спілкування з Вами із наступних дій: привітатись, представитися, назвавши П.І.Б., посаду, спеціальне звання та коротко повідомити мету і причину звернення, на Ваше прохання пред’явити службове посвідчення (п. 1.2 розділу V «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України);
  • утримуватися від необґрунтованих перевірок паспорта або інших документів – працівник міліції має право вимагати від Вас пред’явлення паспорту тільки у випадку, коли він обґрунтовано підозрює Вас у скоєнні правопорушення. Будь-які вимоги «планова перевірка документів» і т.д. не є підставою для перевірки (п.2. ст. 11 ЗУ «Про міліцію», п. 1.4 розділу V «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України»);
  • утримуватися від вилучення у Вас особистих речей (в тому числі й мобільного телефону) без складання протоколу про вилучення або додатку до протоколу про особистий огляд, огляд речей особи. Будь-яка ваша річ є приватною власністю і забрати у Вас її ніхто не має права, окрім встановлених законодавством випадках;
  • надавати роз’яснення про неправомірність Ваших дій доброзичливо, переконливо і ясно, посилаючись на відповідні вимоги нормативно-правових актів (п. 2.2, п. 2.4, розділу IV «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України»);
  • обмежитися оголошенням Вам усного попередження у випадку скоєння Вами незначного адміністративного правопорушення;
  • вести розмову з Вами ввічливо, не допускати погроз та зверхнього тону, утримуватися від жорстких дій та різких висловлювань, не дозволяти втягнути себе в конфлікт, уживати всіх можливих заходів щодо його мирного вирішення і припинення конфліктної ситуації ( «Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України»).

4. Перевірка документів особи
Перевірка документів у громадян передбачена ст. 11 п. 2 ЗУ “Про міліцію”. Проте, слід зазначити, що вона здійснюється при обґрунтованій підозрі у вчиненні правопорушення. Підозра не є вигаданою і надає таке право у наступних випадках:

  • Особа здійснює правопорушення або щойно його здійснила.
  • На особу прямо вказали свідки правопорушення.
  • На особі чи на її одязі присутні явні ознаки скоєння правопорушення.
  • Особа потрапляє під опис розшукуваної особи (орієнтування).

Майте на увазі, відсутність у Вас документів може стати формальним приводом для застосування правоохоронцями адміністративного затримання для встановлення особи у цих випадках (ст. 260 КУпАП, п. 134 Статуту ПС). Однак, законодавство не встановлює чіткого переліку документів для даного випадку: можна здійснити телефонний дзвінок (наприклад, родичам, які підтвердять прізвище та ім’я), також за допомогою друга, що покаже свої документи тощо.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
ст. 19 Конституції України
ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)
ст. 5, п. 2 ст. 11 Закону України «Про міліцію»
п. 2.2, п. 2.4 розділу ІV; п. 1.2, п. 1.4 розділу V «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» затвердженими Наказом №155 МВС України від 22.02.2012

 

МІЛІЦІЯ НА АКЦІЯХ ПРОТЕСТУ
1. Правове регулювання свободи мирних зібрань в Україні.
Правове регулювання порядку проведення мирних зібрань в Україні не є деталізованим, оскільки такий порядок наразі регулюється тільки нормою ст. 39 Конституції України, тлумаченням Конституційного Суду України щодо завчасності повідомлення органів влади про його проведення (рішення КСУ від 19.04.01 №4-рп/2001), а також певною мірою – статтями 185-1, 185-2 КУпАП та статтями 279, 293 ККУ, які регулюють відповідальність за порушення в проведенні мирних зібрань. Слід зазначити, що окремий «спеціальний» закон про мирні зібрання станом на сьогодні в Україні відсутній.
Коли мирне зібрання є незаконним?
«Ваше зібрання несанкціоноване» - цей безглуздий у юридичному розумінні вираз можна почути від працівників міліції або органів влади досить часто. На проведення мирного забрання не потрібен дозвіл, варто просто повідомити органи влади про Ваші наміри, а не отримувати у нього офіційний дозвіл . Таке право прямо вказане в статті 39 КУ: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».
Відповідно, обмеження на проведення мирних зборів встановлюється тільки судом.
Умовно можна виділити два види мирних зібрань із суперечливою правомірністю:
1) зібрання, про проведення яких завчасно не повідомлено відповідні органи;
2) зібрання, заборонені судом в порядку ст. 182 КАСУ (але все ж проведені всупереч поставні суду). При проведенні зібрання першого виду його організатора можуть притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП (штраф від 170 до 425 грн.), а при проведенні зібрання всупереч постанові суду може настати кримінальна відповідальність за ст. 382 ККУ (від штрафу в 850 грн. до позбавлення волі строком на 3 роки).

2. Взаємовідносини із міліцією: контролюємо, не провокуємо.
Правоохоронці проходять спеціальну підготовку, а тому завжди діють організовано, використовуючи раніше напрацьовані та відшліфовані під час занять методи припинення акцій громадської непокори. Висновок: міліціонерам необхідно протиставити не менш досконалу організацію і дисципліну.
Для цього рекомендується:
Створити з числа активістів окрему «групу спостереження», члени якої будуть постійно слідкувати за правоохоронцями під час акції, а у випадку чинення ними протиправних дій – фіксувати їх за допомогою відео та фотоапаратури. Зрозуміло, що «група спостереження» контролює хід проведення акції протесту та поведінку міліціонерів зі сторони, а члени групи безпосередньої участі у заході не приймають, оскільки за жодних обставин вони не повинні бути затримані. Вони виступають третьою стороною. Їхня задача – не втручатись у конфлікт і штовханину з правоохоронцями , навіть для захисту товаришів, а з витримкою та розумом документувати незаконні дії міліціонерів. Від цього буде значно більше користі, адже залишившись на волі саме активісти «групи спостереження» будуть займатися вкрай необхідними справами: направленням відзнятих матеріалів у ЗМІ, написанням скарг у прокуратуру, пошуком адвокатів для затриманих, організацією пікетування райвідділу, а також виступати у якості свідків в суді.
Відео або фотозйомку необхідно здійснювати з урахуванням того, що отримані матеріали будуть використовуватись, як доказ неправомірних дій конкретних міліціонерів. А тому не слід обмежуватись тільки панорамними планами, необхідно фіксувати обличчя, погони, амуніцію крупними планами, що дозволить провести впізнання винних працівників міліції. Також можна спробувати знімати їх відкрито, акцентуючи увагу на фіксації закликів організаторів до міліції з проханням не заважати проведенню мирного і законного зібрання або знімаючи перемовини активістів з міліцейським керівництвом. Як правило, міліціонери не бажають стати «зірками екрану» і вкрай негативно ставляться до проведення відеозйомки, обурюючись і заявляючи нісенітниці: «Ви не маєте права мене знімати – я на службі» або «Ви порушуєте мої конституційні права».
Це не так, оскільки:
стаття 34 Конституції України наголошує – всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів;
стаття 3 Закону України «Про міліцію» вказує, що діяльність міліції є гласною;
стаття 302 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію;
стаття 5 Закону України «Про інформацію» дає кожному право на можливість вільного одержання, використання та поширення інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
На «групу спостереження» покладається інше, не менш важливе завдання – невідкладно інформувати про вчинені міліцію порушення і застосоване до учасників акції насилля. Для цього у мобільних телефонах членів групи повинні бути записані номери телефонів людей, які можуть надати допомогу (правозахисники, адвокати, журналісти) та державних установ, які зобов’язані реагувати на повідомлення громадян про порушення їх прав і свобод (прокуратура, міліція, приймальня місцевої адміністрації).
Таким чином, у випадку, коли правоохоронці активізувались і, роздаючи стусани, почали тіснити учасників акції,алгоритм дій простий: один з членів групи фіксує на відеокамеру дії міліції ( в першу чергу, застосування нею спецзасобів), а інший невідкладно телефонує до тієї ж міліції за номером «102» (розмови по цій ліній обов’язково записуються на магнітні носії, а такий запис зайвий доказ на Вашу користь) і повідомляє про побиття людей під час мирного зібрання та вимагає прибуття на місце події головного міліцейського начальника.
Потім – телефонуємо до прокуратури, викликаємо на місце події представників ЗМІ, правозахисних організацій тощо.

3. Силове протистояння.
Штовхатися та битися з міліцією – не головна мета акції протесту, але буває так, що цього уникнути не вдається, і на такий випадок певні знання нікому не завадять.
Взагалі, тактика дій правоохоронців по силовому припиненню масових заходів не змінюється вже протягом тривалого часу: на початковій фазі місце проведення акції протесту оточується, із загального натовпу виділяються організатори і найбільш активні її учасники, потім силові підрозділи розсікають натовп і розмежовують його на кілька окремих частин, далі проводиться затримання і термінове вивезення до відділення міліції лідерів та активістів акції протесту, а для інших учасників створюються коридори, по яким їх поступово витісняють з місця проведення заходу, доступ до якого відразу блокується спеціальними щитами та бар’єрами. Всі ці дії, як правило, супроводжуються психологічним тиском на протестуючих (йдуть погрозливі попередження по гучномовцю, міліціонери грюкають кийками по щитах) та застосуванням фізичної сили, а іноді й спеціальних засобів (порядок і правила застосування спеціальних засобів можна знайти у Розділі 7 цього додатку).
Що необхідно знати:
По-перше, коли і як правоохоронці мають право застосовувати фізичну силу. Цитуємо і коментуємо Закон України «Про міліцію»: «Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків» (стаття 13). Зверніть увагу на важливу деталь – для припинення протидії законним вимогам, протидія незаконним забаганкам правоохоронців – діяння, яке не повинно тягнути за собою застосування міліцією насильства. Крім цього співробітники міліції мають право крутити руки і махати кулаками лише у відповідь, коли протидія їх вимогам здійснюється із застосуванням сили.
Висновок: необхідно голосно повідомляти правоохоронців, що їх вимоги незаконні, а замість активної штовханини із міліцією, можна чинити їй пасивний опір – просто сісти на землю, наприклад . За таких умов правоохоронці повинні лише бережно взяти Вас на руки і обережно віднести у бік. Для міліції це єдиний з точки зору закону правильний варіант дії у такій ситуації, при відсутності активного опору з боку демонстрантів правоохоронці повинні діяти тільки так. Зрозуміло, що у наших реаліях це може не спрацювати, але не забувайте, що всі дії міліції фіксуються на відео «групою спостереження» або журналістами, які присутні на зібранні; запис буде свідчити, що, на відміну від міліціонерів, Ви законодавства не порушували.
Якщо Ви побачили, що працівники міліції намагаються затримати особу, яка не чинила фізичного опору, невідкладно зверніть увагу на це інших людей – необхідно всім спільно оточити правоохоронців, ставши у них на шляху завадити пересуванню, голосно розпитувати «А куди Ви його тягнете?» та постійно умовляти відпустити особу, яку намагаються затримати. Краще, коли до цього долучаться дівчата – вони можуть зімітувати істерику з приводу затримання нареченого, наробити більшого галасу та і міліціонери взагалі не люблять з ними зв’язуватись.
Не дозволяйте таке робити і «чоловікам у цивільному» – працівник міліції, який несе службу по охороні громадського порядку, повинен бути у форменому одязі.

4. Основні види притягнення до відповідальності учасників мирних зібрань
Адміністративна відповідальність:
Стаття 185 «Злісна непокора законному розпорядження або вимозі працівника міліції» - улюблена для кожного працівниками міліції, яка найчастіше застосовується до учасників акції громадської непокори. Це викликано тим, що вона надає можливість застосувати адміністративний арешт (за рішенням суду) до 15 діб. Для цього необхідно не так багато із його сторони – рапорти від двох правоохоронців, які засвідчать, що Ви не виконували їх вимоги.
В такому випадку у судовому засіданні слід наполягати на тому, що Ви не тільки не чинили злісної непокори та фізичного опору працівникам міліції, а й взагалі навіть не учасник мітингу – просто стояли і слухали промови, бо було цікаво. Повідомте, що працівники міліції при затриманні не проінформували, яку статтю, пункт чи параграф законодавства Ви порушили, зажадайте пояснень, чому із значної кількості людей міліціонери затримали саме Вас. Вимагайте запрошення на засідання свідків з «групи спостереження» або інших осіб, які будуть свідчити на Вашу користь та перегляду відзнятого ними відеоматеріалу з місця події.
Стаття 185-1 «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» - незрозуміла з юридичної точки зору тим, що, в першу чергу, сам порядок організації і проведення перерахованих видів мирних зібрань детально не встановлений, а ось відповідальність за порушення невизначеного порядку існує. Важливо те, що за порушення цієї статті для рядового учасника акції передбачається лише штраф, адміністративний арешт (за рішенням суду) до 15 діб застосовується тільки до організаторів акції або за повторне, вчинене протягом одного року, аналогічне правопорушення.
Якщо Ви не є організатором мирного зібрання, доведіть це судді (протилежному твердженню доказ єдиний – Ваше прізвище і підпис на листі-повідомленні органу влади про проведення мирного зібрання). Вимагайте обґрунтованого пояснення, в чому конкретно полягало скоєне Вами правопорушення, яку статтю або пункт і якого законодавчого акту про мирні зібрання Ви порушили.
Якщо Вас, незважаючи на незаперечність наведених доводів, таки призначать винним у порушенні однієї з вказаних статей, вимагайте застосування мінімальної відповідальності у вигляді штрафу, наполягаючи на тому, що Ви були затримані вперше і не можете бути визнаним злісним правопорушником.
Кримінальна відповідальність:
Стаття 279 ККУ «Блокування транспортних комунікацій» та ст. 293 «Групове порушення громадського порядку». Притягнення до кримінальної відповідальності – справа серйозна, а тому займатися Вашим захистом відповідно до законодавства повинен виключно адвокат, який вміло використає Вашу грамотну поведінку під час акції, наявність відео матеріалів і свідків на користь захисту. Система надання безоплатної правової допомоги передбачає надання такого адвокату одразу після прибуття Вас у відділення міліції, з яким ви укладаєте договір або відмовляєтесь від нього в його присутності, якщо Ви вже маєте свого адвоката і з ним був заключний договір раніше.
Необхідно розуміти, що відповідно до статті 183 ч.3 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), тримання під вартою, як винятковий вид запобіжного заходу, застосовується лише у кримінальних провадженнях щодо злочинів, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти років (за загальним правилам, до раніше не судимої особи). Згадані вище статті 279 та 293 Кримінального кодексу України покарання у вигляді позбавлення волі взагалі не передбачають (лише штраф, арешт, виправні роботи та обмеження волі), отож постановою суду про обрання міри запобіжного заходу така міра не може бути використана.

4. Важливі дрібниці
Декілька порад щодо безпеки під час участі в мирному зібранні:

  • Збираючись на акцію протесту обов’язково візьміть з собою паспорт – у працівників міліції не буде зачіпки тримати Вас у відділенні під приводом необхідності встановлення Вашої особи. Студентський квиток брати не варто – знайдуть і напишуть повідомлення керівництву ВНЗ, а потім Вам доведеться виправдовуватися у деканаті, що Ви не правопорушник, а людина з небайдужою громадянською позицією. Така практика, на жаль, існує.
  • Слід перестрахуватися від можливості Вашого несподіваного «зникнення» через затримання правоохоронцями. Заздалегідь з’ясуйте назву райвідділу міліції, який обслуговує територію, де буде проводитись акція – саме туди будуть доставляти затриманих відповідно до територіального принципу. Повідомте своїх знайомих про участь у заході, запланований час його початку і закінчення та назву райвідділу міліції, залиште їм номери телефонів інших учасників акції. Домовтесь, що обов’язково зателефонуєте друзям після успішного закінчення акції, відсутність такого «контрольного дзвінка» та Ваш мобільний телефон поза зоною досяжності – сигнал небезпеки і необхідності надання допомоги. Як варіант, можливо завчасно набрати та зберегти у мобільному телефоні текстове повідомлення «Мене затримала міліція», яке можливо швидко відправити кільком адресатам.
  • Намагайтесь уберегти від вилучення мобільний телефон – при затриманні міліціонери завжди намагаються його відібрати, хоча такі дії є порушенням закону, оскільки мобільний телефон не являється знаряддям чи об’єктом правопорушення, а Вашою приватною власністю. Якщо Ви бачите, що розвиток подій може стати непередбачуваним, вимкніть звукові сигнали і сховайте мобільний телефон в одязі, за поясом або у шкарпетку – на місці затримання, серед натовпу розгніваних людей, правоохоронці навряд чи проведуть ретельний огляд і завдяки цьому з’явиться шанс зателефонувати знайомим під час перевезення до відділення міліції. Якщо пощастить, у відділені міліції мобільний телефон також не знайдуть – ввічливо попрохайте дозволу піти у туалет, звідки можна спокійно надіслати заготоване текстове повідомлення.
  • Збираючись на акцію, розумно підберіть одяг: зручний, не новий (можливо доведеться сідати прямо на асфальт), з взуттям без підборів. Ви йдете не розважатись, а тому ніяких курток з капюшоном, шарфів, самов’язів і ланцюжків на шиї, за які Вас легко було б схопити і тягнути не має бути. Теж саме і з цих же причин стосується рюкзаків та заплічних сумок. Окрім цього, одяг у стилі «military», який копіює військовий камуфляж може викликати агресію, а також люди у камуфляжі викликають підвищену увагу міліції і в першу чергу стають об’єктами їх полювання і затримання.
  • Не беріть із собою на акцію молодшого брата чи сестру і взагалі не запрошуйте людей, нездатних піклуватись про себе самостійно – силові методи правоохоронців не для них.
  • Не треба мати при собі коштовні речі або велику суму грошей – зайва спокуса для міліціонерів їх відібрати.
  • Не ходіть на акцію після вживання спиртного навіть у незначних дозах – запах алкоголю достатній привід для Вашого затримання, а після проведення медичного обстеження і для адміністративного арешту.
  • Після закінчення акції не розслабляйтесь. Місце проведення заходу необхідно залишати великими групами і в організованому порядку – міліціонери, які під час заходу вели себе спокійно, побачивши, що людей стало набагато менше, можуть затримувати одинаків. Про всякий випадок після закінчення акції сховайте всі атрибути з символікою учасника заходу – нарукавну пов’язку, значок тощо.
  • Остерігайтесь свідомих і несвідомих провокаторів. Не підставляйте організаторів акції: не ведіться на «слабо» і не відкликайтесь на пропозицію бравого незнайомця жбурнути у міліціонерів каміння чи інші предмети. Якщо біля Вас вмостився неадекватний і буйний дядько напідпитку, попросіть його покинути акцію, а при пручанні Вашому проханню – запропонуй міліції вивести його геть, пояснивши присутнім, що він не учасник заходу. Не треба самому або з друзями виштовхувати п’яничку – може виникнути непотрібна нікому, а насамперед організаторам акції, бійка.
  • Якщо Ви один із організаторів акції протесту і бачите, що схвильовані люди перейшли до активної фази громадської непокори, наприклад, мітинг переріс у вуличну ходу до будівлі адміністрації, а це заважає руху транспорту, через гучномовець офіційно оголосіть «Наш мітинг закінчений». У такій ситуації це не зрада – стихійне невдоволення людей після цього вряд чи припиниться, і Ви самі не позбавляєтесь можливості прийняти у ньому участь, але міліція не зможе звинуватити організаторів акції у незаконних діях.
  • Якщо Вас затримали і заштовхали у міліцейський автобус чи автомобіль, поводьте себе спокійно, але без героїчного позірства. Більше слухайте – менше розмовляйте, проте повністю не відмовчуйтесь – це дратує розпалених «боєм» міліціонерів. Якщо спілкування йде на загальні теми, підтримуйте розмову, якщо щодо участі у акції – відповідайте стисло і лише на прямо поставлені запитання. Не намагайтесь самостійно звільнитись від наручників – від цього вони ще більше стягуються на зап’ястях. При першій нагоді попрохайте їх зняти, мотивуйте таку необхідність артритом чи застарілою травмою рук, переконуйте, що у застосуванні наручників потреби немає – Ви не маєте намірів тікати, оскільки ніякого правопорушення не скоювали і у райвідділі це швидко з’ясують. Якщо затриманих буде багато, а спецтранспорту у міліції мало, при такій поведінці є шанс бути звільненим.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:
Ст. 34, ст. 39 Конституції України (КУ)
Ст. 279, ст. 293, ст. 382 Кримінального кодексу України (ККУ)
Ст. 185, ст. 185-1, ст. 185-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)
Ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ)
Ст. 302, ст. 307 Цивільного кодексу України (ЦКУ)
Ст. 3, ст. 5 Закону України «Про міліцію»
Ст. 5 Закону України «Про інформацію»

Читайте продовження: Порадник "Міліція під контролем" ЧАСТИНА ДРУГА.

ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦЗАСОБІВ ТА ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
СПІЛКУВАННЯ З ПРАЦІВНИКОМ ДАІ
1. Тебе зупинив працівник ДАІ
2. Як вести бесіду із працівником ДАІ?
3. Працівники міліції хочуть здійснити огляд твого автомобіля
4. Стосовно Вас складають протокол та накладають стягнення
5. Вас хочуть оглянути на стан сп’яніння
6. Ваш автомобіль хочуть доставити на штрафний майданчик
7. Ваш автомобіль доставляють на штрафний майданчик
8. Ваш автомобіль на штрафному майданчику
9. З Вас стягують плату за зберігання Вашого автомобіля на штрафному майданчику та за його транспортування
10. Оскаржуємо постанову по справі про адміністративне правопорушення
ОСОБИСТИЙ ОГЛЯД І ОГЛЯД РЕЧЕЙ МІЛІЦІОНЕРОМ
1. Поняття особистого огляду і огляду речей особи.
2. Правові підстави особистого огляду і огляду речей особи.
4. Ваші дії у випадку порушення процедури особистого огляду і огляду речей особи.

ЧАСТИНУ ДРУГУ читатйте тут

ДЖЕРЕЛО: Асоціація УМДПЛ, 2014

Схожі матеріали

Напишіть Ваш коментар

Допис міститься на сайті "Файні новини"