Дизайнер Лілія Братусь: В етноодязі можна виглядати стильно, модно й не музейно

Український дизайнер Лілія Братусь спеціально на прохання Еспресо.TV порадила, як створити етнообраз, який виглядатиме цікаво на День Незалежності та буде актуальний практично завжди. А ще ви дізнаєтеся про різноманіття українського етнічного одягу, що нині в тренді, чим сьогодні можуть пишатися наші етнобренди та чого їм ще бракує

Дорогою до місця проведення інтерв’ю натрапила на нав’ючені ятки у переході на Майдані Незалежності. Там Україна вбрана в численні барвисті вишиванки, футболки з тризубами, рясні віночки. Від побаченого у голові закрутилася карусель. Інша Україна постала за декілька хвилин – елегантна, в легких, натуральних тканинах, із лаконічними етновкрапленнями в одязі. Такою вона зустріла мене в бутіку-ательє "Оtaman", одяг для якого створює український дизайнер Лілія Братусь. Символічно - серед антикварних меблів, гетьманського одягу та сучасних варіацій українського традиційного вбрання, на тлі мелодій сучасних етногуртів – говорили про вічне-сучасне…

"Вбратися патріотично – це як мінімум придбати одяг вітчизняного виробника"
- Лілю, що порадите одягати нашим читачам на щодень, щоб їхній образ був патріотичним, етнічним, сучасним та зручним?

- Я вважаю, що на сьогодні одягнутися патріотично – це як мінімум придбати одяг вітчизняного виробника. Якщо брати саме в етнічній тематиці, то, звісно, найбільш попсовий варіант, але найбільш ходовий, - вишиванка. Однак некласична, а, наприклад, стильна сорочка прилеглого або напівприлеглого силуету, з вишивкою. Дуже добре, що жінки зараз люблять сукні. Тож пропоную обирати вишиті сукні, спідниці, але не багато вишиті червоними маками, як у нас люблять, а лаконічним візерунком, що просто підкреслює ваш етнічний стиль. Взагалі я рекомендую вишивку тон в тон, бо це виглядає лаконічно, універсально і цікаво і при цьому підтримує народну тематику. Думаю, цей тренд нині один із найбільш перспективних. Звісно, до вишиванки можна вдягнути джинси чи шорти, проте це мас-маркетинговий тренд. Якщо ви просто хочете виглядати модно й зручно – це хороший варіант. Якщо більш цікаво, то, наприклад, для офісного стилю комбінуйте вишиванку та спідницю-олівець, широкі брюки на високій талії – тут навіть можна заправити автентичну сорочку, з жилетками, особливо подовженими – цей тренд ще довго протримається.

- Однак тренд – це відносно тлінне явище. Що потрібно, аби етноодяг був актуальний якомога довше?

- Якщо зупинитися на вишиванці, то вона зараз переживає пік популярності. Однак він спаде десь через два роки. Звісно, вишиванка завжди буде модною, але не на такій хвилі, як зараз. І є ще такий момент: для більшості людей етнічний одяг – це вишиванка, шаровари. Насправді асортимент тут різноманітний. І якщо, наприклад, гратися із етнічними формами (як-от класичне пальто – це і є форма класичного жіночого жупана), тоді таким чином можна залишити це в тренді на довше. А оздоблення варто обирати лаконічне, бо яскраве швидко приїдається.

- А ось стилізований гетьманський одяг, який ви створюєте, користується попитом?

- Так. Звісно, це не повсякденний одяг. Його замовляють під привід.

- Повернімося до головного тренду – вишиванок… Які вишиті символи в наш час обирають українці?

- Зараз більшість дизайнерів беруть один символ і з ним працюють. А колись все було по-іншому, не було машинної вишивки, і, відповідно, у вишиття людина вкладала енергетику, яка могла бути як позитивною, так і негативною. А сьогодні найпопулярніші символи – фінансові. Насправді вони мають трохи інше значення, але їх адаптували, змінили форму, ніби це значок долара. Він працює, якщо в це вірити (усміхається). Часто обирають восьмикутну зірку – це поширений слов’янський оберіг. А ще – класичну орнаментику регіону, звідки родом людина. Хоча часто люди приходять і кажуть, що хочуть вишиванку з оберегом. А з яким – навіть не можуть сформулювати. Тоді доводиться роз’яснювати.

- А як же Дерево життя? Здається, це найпопулярніший візерунок в сучасному етноодязі?

- Так, бо він несе в собі багато значень – найбажаніших для людини. Однак, звісно, ми його інтерпретуємо, відходимо від класичної подачі. Адже в наш час люди хочуть виглядати стильно, модно, етнічно і при цьому не музейно. Вбратися на будь-який захід в Україні і за кордоном, і щоб всюди на вас дивилися із захватом.

- У разі інтерпретації орнаменту його ефект оберегу зберігається?

- Ми, наприклад, не просто беремо якийсь малюнок і його копіюємо. У нашому ательє працює художник по вишивці, яка не просто дипломований спеціаліст з вишивки (виявляється у нас такі є. - Ред.), вона ще й живе цим. У неї такий підхід: нічого вам не вишиє, поки не дізнається значення орнаменту. Інший момент, що при машинній вишивці ця обереговість трохи втрачається, адже навіть маленька, вишита руками зірочка має більшу енергетику.

- Нині досі актуально серед жінок прикрашати себе квітами, вінками. Яку можете запропонувати альтернативу? І що серед етнічних аксесуарів можуть обрати чоловіки?

- Віночки – це більше штучний тренд. Вінок не був аж таким популярним в минулі часи, це була функціональна річ, а не просто прикраса. А ось традиційними головними уборами були хустки з різними способами пов’язування. Сьогодні хустка теж дуже актуальна при правильній подачі. Можна її пов’язати як чалму. До того ж це зручно і влітку, і взимку. Єдине - банально виглядатиме чорна хустка з яскравими квітами. Тож можна обрати іншу хустку із квітковим орнаментом або іншим, менш традиційним, візерунком. Це, до речі, перетинається і зі світовими тенденціями. Дуже цікавий образ Солохи: хустка легко в’яжеться, можна експериментувати. Для чоловіків – більш класичні варіанти: браслети, нагрудні кулони, пояси.

- Найбільш поширений варіант оздоблення одягу – вишиття. Які ще є цікаві варіанти?

- Аплікація, набивка, нашивки, як ось стрічками. А ще цікаво виглядають відкриті шви, завдяки яким також можна візуально корегувати фігуру.

"Етно завжди було з нами і буде"
- Лозунг одного з молодіжних етнобрендів каже, що нудно використовувати фолк минулого. Мовляв, треба вигадувати нове. Що ви про це думаєте? І чи варто це робити, коли маємо за плечима неоціненну та недовивчену спадщину?

- Це добре, що такі бренди намагаються щось робити, але вони теж насправді інтерпретують. Я впевнена – ми ніколи не перевершимо того, що було. І не треба. І якщо ти прийшов і за кілька годин намалював стилізований суперпринт, а жіночка вишивала це декілька місяців з енергетикою… І що – футболки продадуть, поперуть декілька разів – і спадку немає. Якось я натрапила на молодого художника, який розказував, що треба створювати нове, але коли я запитала, що він пропонує як альтернативу, він не зміг змістовно відповісти.

- Є українські дизайнери, етноодяг яких вам подобається?

- Улюблених ні дизайнерів, ні колекцій нема. Однак подобається, як працює Вікторія Гресь – у неї дуже продумані колекції. Є етнічний натяк, але завуальований. Караванська колись дуже подобалася. До речі, Каменська і Кононова (LAKE) беруть багато саме з народних форм. Віта Кін – звісно молодець, порвала своїми вишиванками світ, чим протоптала нам усім доріжку. SVITLO – подобається, що вони дуже тонко підходять до кожної роботи.

- Етностиль зараз – дуже потужний "приплив". Чи може згодом бути настільки ж потужний "відплив"?

- Етно завжди було з нами і буде. Є люди, які носили одяг з вишивкою все свідоме життя, що до Євромайдану, до цього буму. Але ж насправді у багатьох людей досі немає вишиванок – особливо в провінціях, навіть на Західній Україні, хоча існує думка, що там вони у всіх є. Та й насправді хороших вишиванок небагато.

- Що, на вашу думку, заважає деяким нашим брендам створювати масовий якісний етноодяг?

- У нас є проблема – брак професіоналів. А ще етноодяг сьогодні – це легкі гроші. Можна взяти просту форму, орнамент, який можна знайти в інтернеті. З іншого боку – це непогано, бо це хоч якийсь розвиток вітчизняного виробництва. І нам на початку етнографи закидували, що ми дуже поверхнево працюємо з етно. Але ж ми – не науковці. Ми копнули, наскільки це було нам цікаво, і ми мали зовсім іншу мету – не відкривали музей, і не відтворювали народний одяг. Однак для того, щоби стилізувати, треба орієнтуватися в мінімумі, а він великий. Є проблеми і з виробництвом: зразки видають як треба, замовляєте партію – проблема. Чому так – не відомо. Існує декілька хороших виробництв, але лише ціна пошиву – 500 грн. Можна зробити собівартість речі – 500-700 грн, але коштувати вона має хоча би вдвічі дорожче, а за правилами цінотворення – взагалі втричі. Або ж, щоби влізти в кінцеву ціну 700 грн, треба знайти супердешеві тканини. На жаль, у цьому плані в Україні теж запущене виробництво. Зважаючи на всі проблеми, люди бояться ризикувати. Коли автор ідеї проекту "Otaman" Іван Слободяник задумав створити такий бренд, теж не знав, чи здобуде успіху. Однак ми спробували. Й тепер у нас, звісно, є глобальна ціль – підняти українське виробництво й одягу, і тканин (усміхається). Але треба знайти шляхи й однодумців для цього. Попри все ми маємо працювати якісно й мислити світовими масштабами. Знаю людей з Європи, зі світу, які добре реагували на наші речі.

Так твориться краса

- А як ваші іноземні клієнти, знайомі дизайнери сприймають Україну, її етноодяг?

- Раніше вони не чули про нас, потім плутали з росіянами, зараз не всі плутають із росіянами. Кажуть, що у нас гарні, класні речі, але дуже яскраві, і в них таке не буде ходовим. А ще в нас з’явилася низка нішевих дизайнерів, які роблять копії одягу зарубіжних дизайнерів. Це ж не цікаво, та й тоді чуємо: "Навіщо нам ви, коли в нас таке є". Але за останні півтора року зазначають, що у нас дуже красиві жінки, і дуже приємно, що вони ходять із квітами на голові.