ban2

Архітектура України. Частина 7: Украї́нський архітекту́рний модерн (закінчення)

Загалом, УАМ обійняв собою не тільки зовнішнє архітектурнє рішення, цей стиль був комплексним, характерним і для внутрішнього інтер’єру: оздоблення стін, стель, сходових площадок, кахлів, меблів, люстр, килимів усе дихало осучасненою українською традицією.

Цікавим і символічним фактом є те, що будинки в цьому стилі поширені по всіх теренах і етнографічної території українського народу: від Чернівців до Чернігова, від Кубані до Києва, , Херсона і Одеси до Луцька, від Харкова і Дніпропетровська до Львова і це не дивлячись на те, що тодішня Україна була розділена між двома імперіями – Російською і Австро-Угорською.

УАМ сформував декілька осередків-центрів:
Полтавський, Харківський, Львівський, Київський, Петербурзький І на Півдні України (Дніпропетрівськ, Одеса), кожний з яких позначився своєрідністю. (У доповнення інформація тут і тут )
Найбільшими, як в теорії, так і за кількістю побудов були Полтавський і Харківський. Само собою, архітектори виконували замовлення не тільки в означених містах, а по всій України.

Саме в середовищі харків’ян зародилась ідея створення нового стилю в архітектурі. В Харкові ж і збереглося найбільше пам’яток в цьому стилі – цілих 25 споруд.

24 25          Харківська державна академія дизайну та мистецтв. 1911-1913 pоки. Архітектор Жуков Костянтин Миколайович

Архітектор Жуков Костянтин Миколайович, котрий збудував будинок у якому зараз Харківська державна академія дизайну та мистецтв – росіянин. Переїхавши в Україну молодим випускником московського училища живопису, зблизився з групою митців, що входили до Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка, яким керував Сергій Васильківський – видатний український художник, який пропагував УАМ і був одним і теоретиків розроблення стилю.

Натхненний українською спадщиною, Жуков створив вдалий образ будинку, який увібрав в себе експресивні мотиви Західної України в поєднанні з європейським модерном.
Пів-життя розробляв засади УАМ, а за радянської влади був, в цілях самозахисту, змушений відмовитись від них, критикувати, клясти і каятись.

Що стосується Полтавського центру, то хотілось би обов’язково згадати про натхненника і того, хто першим розробив підвалини нового стилю – Опанаса Георгійовича Сластіона. Опанас Георгійович був художником і графіком, мистецтвознавцем, архітектором, що був знайомим з передовими тодішніми віяннями в архітектурі – від «чикагської школи» до віденського «сецесіону».

Він вважав, що український стиль в архітектурі неодмінно має бути впроваджений в мас-побут села і розробив та збудував багато народних шкіл на 1-3-4 класи, вважаючи, щодіти мають рости не просто освіченими, а й патріотами і естетично розвинутими особистостями.

Побудовані ним школи, лікарні, амбулаторії, житлові будинки стояли на Черкащині, Київщині, Миколаївщині, а найбільш на Полтавщині.

26   Будинок колишньої електростанції в Ніжині

Найбільш значним його проектом вважається комплекс споруд і будинків Миргородського санаторію, 1916-1920-ті рр.

Загалом УАМ вилився у декілька стильових течій , з яких:
1) сецесійно-романсько-візантійська розроблялась лише у західному регіоні, в ній сплавилось воєдино кілька тенденцій;

27         Львів. Акціонерне товариство "Дністер" (вул.Руська). архітектор Іван Левинський Л. Левинський, Т. Обмінського, О.Лушпинський. 1904-1906 рр. Тепер тут міська поліклініка.

Інколи ще стиль УАМ на Західній Україні називають "гуцульська сецесія".

29     Колишня клініка Солецького. 1908 р. Архітектор Олександр Лушпинський.

30       Івано-Франківськ. монастир сестер-василіанок (УГКЦ). Теж Іван Левинський і Олександр Лушпинський. 1910- 1913 роки

Розвитком УАМ Галичина передусім завдячує Івану Івановичу Левинському і його учню Олександру Онуфрійовичу Лушпинському. Левинський був художником, архітектором, педагогом, інженером і талановитим підприємцем, що створив успішну будівельну компанію, яка мала практично завершений будівельний цикл – від архітектурного бюро до фабрики по виготовлення кераміки для дизайну.

Левинський більш спеціалізувався на розробці архітектурної ідеї, коструктивному рішенні, а вже розробкою фасадів, художнім оздобленням займався Олександр Лушпинський. Тому досить важко виділити авторство зі спільного проекту позначеного компанією Івана Левинського. В художньому оздобленні будинків, в колористиці і пластиці в стилі УАМ в Галичині можна зустріти мотиви не тільки гуцульські, а й Середньої Наддніпрянщини.

У Першу світову, готуючись до післявоєння, коли як ніколи буде затребуване житлове будівництво, Лушпинським буде розроблено серію житлових, господарчих і громадських будинків. Ці проекти, в свою чергу, будуть мати вплив на розробку київськими архітекторами на чолі з Д.М.Дяченком будинків для села в 1920-х.

2) народностильова течія була позначена декоративно-романтичними тенденціями;

31 32          Дніпропетровськ. Готель Україна, відомий під назвою будинок інженера Хреннікова. Архітектор Павло Фетісов, за кресленням замовника, Володимира Хреннікова.

Готель "Україна" у Дніпропетровську побудований на розі Катерининського (К. Маркса) проспекту і вул . Первозванівка (Короленко ) в 1909 -1913 роках. Зведенню цього будинку сприяв Дмитро Іванович Яворницький - визначний історик козацтва. Два рази майбутнє будівництво зупинялось.

Спочатку це сталося через те, що орендар якоїсь там крамниці на місці майбутньої ділянки під дім не хотів її продавати і Яворницький порадив Хреннікову тямущого харківського адвоката. Адвокат процес виграв, а гонорар перерахував на видання першої в Харкові української газети "Сніп" (ім'я адвоката не знаю).

Вдруге Яворницький виступив лобістом побудови цього будинку перед місцевою владою. Завдяки його старанням проект вдалось "пробити", за що вдячний Хренніков дав гроші на прем'єрну публікацію автобіографії Т.Г.Шевченка, яку незадовго до того знайшов Яворницький. Гроші, талан і зусилля завжди дають результат...
Але всі ці «технічні зусилля» були б марні, як би Яворницький не написав свою «Історію українського козацтва», бо замовник В.М.Хрєнніков задумав побудувати дім – чільну, найкращу споруду міста Катеринослава (Дніпропетровська), як гімн українському козацтву.

Хрєнніков задумав побудувати найкращу споруду міста Катеринослава, як гімн українському козацтву.
Яворницький приймав безпосередню участь у створенні цього будинку, консультуючи митців що до історично вивірених деталей. Дім Хреннікова був спалений у війну і частково перебудований в 1950-ті, що призвело до деякої втрати оригінального художнього рішення. 

33       Автентичний вигляд будинку, був сильно пошкоджений у війну, під час відбудови втрачені цікаві художні рішення. 

Під час післявоєнної відбудови була знайдена закладена металева табличка: ««Року Божого від Різдва Христова тисяча девятьсот десятого (1910) 30-го жовтня (October) під час ІІІ-ї Державної Думи заложено цей дім. Будується він власником ґрунту Інженер-технологом Володимиром Миколаевичем Хрінніковим (W.N. Hrennikoff) по його власному проїкту. Фасад по Катерининському проспекту і Первозванівській вулиці робиться по проїкту архітектора Петра Фетісова (Fetisoff) в стилю «Відродження України»»

3) необарокова течія символізувала народно-барокові форми;

34               Покровська церква в с.Плішивці. 1902-1906 рр. Архітектор І.С.Кузнєцов

35                            Корпус Лісотехнічного інституту в Києві.

36                        Київ. Комплекс споруд Української сільськогосподарської академії в Голосієві, 1925-1930 років.

Архітектор СГ-Академії Дмитро Михайлович Дяченко. Інколи цей напрямок, з його грайливими, крученими лініями, з його експресією і вигадливістю виділяють у окремий напрямок – УАНБ – українське архітектурне нео-бароко.

На цей стиль, як і взагалі на УАМ, за радянської влади тиск постійно підсилювався. Тому сприяли, як і прихильність архітектурного середовища до модного тоді бюджетного конструктивізму, так і загальний настрій малоосвічених, зате пильних радянських намісників, які всю буржуазну тягу до естетики, а тим більше української естетики вважали непотрібною, небезпечною з точки зору радянського «братства» і розглядали крізь призму останніх вказівок ЦК КПСС і особисто товариша Сталіна.

Праці Д.М.Дяченка в 30-х були засуджені за буржуазний націоналізм, рятуючись від арешту він в 1937 р. переїжджає в Москву, але це дає його вберігає тільки тимчасово – в 1941 році його арештовують, а в 1942 р. він гине в ГУЛазі.

4) раціоналістична течія відзначалася формами стриманими, тектонічними, з мінімумом декору;

37 38 39           Чернігів. Наукова бібліотека ім.Короленко, в минулому офіс Дворянського і селянського поземельного банку

Споруда побудована інженером Д.Д.Афанасьєвим за проектом архітектора О.І.Фон-Гогена.

Київ половинився – одна частина тяжіла до модерну з виразними бароковими мотивами, інша до модерну раціоналістичного. Будинки в стилі УАМ будувались з ухилом в конструктивізм, акцентом на багатство вікон і чистоту ліній. Такі будинки, як училище ім. Грушевського на Куренівці авторства того ж таки Кричевського і Брадтмана, або житловий будинок Юркевича на вул.Паньківській, 8 роботи Шехоніна (правда, трохи перебудований), або прибутковий будинок Лаврєнт’єва на вул.Саксаганського, 101 роботи Сергія Тимошенко (всі названі будинки створені в період 1910-х років) служать раціоналістичному напрямку яскравими прикладами.

40                   Прибутковий будинок Юркевича, архітектор М. Шехонін, 1909–1914 роки, вул. Панківська, 8.

А вершиною стриманості в УАМ можна вважати Київський залізничний вокзал. 1928-1932 рр., архітектор Олександр Матвійович Вербицький.

41                   Київський залізничний вокзал

Створювався цей проект уже маститим архітектором і був задуманий як своєрідна «візитівка» міста, ключ до пояса бароко, що простягнувся починаючи з комплексу Софії, Печерська, Подола, Китаєва і аж до Голосієво. Але проект було піддано посиленій критиці, що продовжувалась років сім і заставила майстра в кінці-кінців покинути своє дітище.

Вокзал тоді так і залишився недовершеним, а у повоєнний час, не дивлячись на протести автора, внутрішній інтер’єр будови був замінений на тодішнього фаворита радянської влади УССР-івський стиль – з його монументальним, помпезним та прісним класицизмом.

5) неокласицистична течія засвідчила спробу поєднання модернізованих народних традицій з класицистичними принципами, («і нашим і вашим») мала деяке поширення у 30-ті pp.

42      Канів. музей Т.Г.Шевченка. Першопочатковий вигляд.1935-37 роки. Проект В.Г.Кричевського і Петра Костирко.

З 2003 р. проводились реставраційні роботи за ескізами Кричевського - задумали відновити зовнішний і внутрішній вигляд, але коли до влади прийшов Янукович, керівництво проекту передали Ларисі Скорик, яка успішно похєрила виконану на 90% роботу, замінивши концепцію Кричевського на концепцію Скорик. Закінчилось все погано - прокуратура Черкаської області відкрила справу за неналежно проведені гідроізоляційні роботи, в результаті яких музей підтікає.

Перша світова війна, а потім громадянська ставали паузами в роботі, в деяких випадках і припиняли її – в зв’язку з еміграцією або смертю архітекторів, а Друга світова не тільки нанесла вагомі втрати вже побудованому, а і поставила жирну крапку на УАМ – бо СРСР, по закінченню, остаточно вичавив із вжитку УАМ, як буржуазне, занепадницьке, манірне, навмисно вичурне, символічне , глубокоє чуждоє пролєтаріям і саціалістічєскаму іскусству.

Мабуть, один із останніх будинків у стилі УАМ в Луганську, це готель "Жовтень". 1947-1952, архітект Йосип Каракіс. Будинок вражає своєї еклетичністю - задумкою художника поєднати Спаську башту з червоною зіркою з мотивами українського бароко і елементами українського орнаменту. Така собі спроба і вашим і від душі.

Але "ваші" все чудово уловили і звинуватили архітектора в українському буржуазному націоналізмі. Пікантна деталь - автор був євреєм, тому після цього обвинувачення йому приліпили ще й "космополітизм" - два в одному. Але в табір він не потрапив - відбувся переляком і звільненням з роботи

43                        Луганськ. Готель Жовтень

Загалом у стилі УАМ було побудовано біля 500 споруд різного призначення: побутового, учбового, представницького, прикладного, сакрального, інженерно-технічного і т.д. Стиль українського модерну продовжувався в Україні набагато довше, ніж модерн у Європі – не 20, а майже 40 років, від 1904 до 1941 року. Бажання увічнити культуру народу до якого і себе відносили, зустрічало відверте незадоволення зі сторони пануючої ідеології - керівництво імперії протидіяло розвитку української культури і, зокрема, національної архітектури, як в Російській імперії так потім і в СРСР, але українці вперто лупали сю скалу (с).

Найбільш видатні архітектори, які творили у стилі українського архітектурного модерну: Василь Кричевський, Віктор Троценко, Костянтин Жуков, Дмитро Дяченко, Сергій Тимошенко, Євген Сердюк, Іван Левинський, Олександр Лушпинський, Опанас Сластіон.

В СРСР , як архітектурний напрямок, цей стиль таврувався, як націоналістичний і занепадницький – в ранньому, а в пізньому просто замовчувався ( відомо, що не прописано, того наче і немає). Спадщина Українського архітектурного модерну офіційно не вивчалася, республіканська цензура писати про УАМ в київській пресі забороняла. Будівлі перебудовували і знищувались, особливо в 70-х рр. 20 ст., з знущальною характеристикою "нє імєют архітєктурнай і істарічєскай цєнності".

Але, як завжди (підпільно) завдяки праці ентузіастів - таких, як архітектор Віктор Чепелик, який їздив по всій Україні, шукав, знаходив, проводив обміри, відновлював по майже зруйнованим будівлям задумки, замальовував і систематизував, сидів в архівах, вишукуючи всі згадки про проекти в цьому стилі - реалізовані і ні; про знайдене друкував статті де тільки можна - навіть в районних газетах; знайомив своїх студентів з цією спадщиною, писав і не дописав із-за смерті узагальнюючу монографію про цей стильовий напрямок в українській архітектурі - ми зараз маємо науковий перелік будівель в стилі УАМ .

Шлях розвитку УАМ протягом сорока років був далеко не простим. Про це свідчать його помітні зміни й вільні або невільні хитання. Але у всіх його модифікаціях було те єдине і невіддільне, що невпинно наснажувало вітчизняних зодчих на все нові й нові пошуки, дозволяло їм, коли наставав час, підійматись на гребінь нової мистецької хвилі. Цим незмінним і невіддільним була гідність народній темі, позначена бажанням переосмислити й розвинути на кожному новому етапі прогресивні цінності реалістичного світосприйняття народу, відзначеного незаперечними рисами самобутньості. Саме це є найбільш значним і важливим в українському архітектурному модерні, саме це рятує його від забуття і, навіть враховуючи усі вади й помилки, дозволяє належно оцінити вже за наших часів, що відзначені великим піднесенням архітектури.

Початок читати тут

Інформацію зібрано у Інтернет – ресурсах на сайтах присвячених українському архітектурному модерну

Підготувала Людмила Тищенко

Напишіть Ваш коментар