ban2

БАШКІРЦЕВА МАРІЯ КОСТЯНТИНІВНА, ЗІРКА, ЩО РАНО ЗГАСЛА ...

Щодня ми переглядаємо телевізор, блукаємо просторами інтернету, гортаємо глянцеві журнали чи не дуже приємні на дотик газети, і читаємо про великих людей, котрі зробили щось неймовірне і котрі живуть десь там.. десь далеко від України. А тоді питаємо себе, чому так мало українських імен отримали світове визнання? А може проблема в іншому? Можливо, світове товариство знає про цих українців, але не знаємо ми?
2

Ось, наприклад, вам відомо, що у 19 столітті у Парижі жила українка Марія Башкірцева? Та не просто жила… Вона стала однією з перших українок і першою жінкою-художницею, чиї картини потрапили до Лувру.
Марія Башкирцева, судячи зі знайдених в Національній бібліотеці Франції записам, народилася 24 листопада 1858 в маєтку Гайворонці недалеко від Полтави Полтавської губернії Російської імперії, в родині місцевого провідника дворянства Костянтина Башкирцева і дочки полковника-аристократа Марії Бабаніної вона походила з українізованої татарської родини, досить давньої та шляхетної сім’ї. У посмертних виданнях щоденника її вік був зменшеним.

Дитинство Марії пройшло в селі Черняківка (володіння полковника Черняка), за сучасним адміністративним поділом - Чутівського району Полтавської області.

1870 року її батьки розлучились. Після розлучення мати їде з Марією, якій на той момент було дванадцять років, в Європу: Відень, Баден-Баден, Женеву, відтоді кар’єра її і почалась, у 1877 році, коли вона переїхала до Парижу. Ще однією з причин переїзду до іншої країни стала хворобливість майбутньої художниці. Тут Марія поступила до академії Жуліана, де і навчалася живопису. Працювала вона наполегливо і вже через рік отримала золоту медаль майстерні. Після цього художниця почала демонструвати свої картини на відомих французьких салонах.
645

 

Про Україну дівчина пам’ятала небагато. Поїхала вона ще дитиною, потім гостювала лише раз. Але у щоденнику залишився запис: "За красою саду, парку, споруд, Диканька може позмагатися з віллами Боргезе і Доріа в Римі... Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця".

Рік за роком вона завойовувала золоті медалі, славу, визнання і серця парижан. На її реалістичних картинах присутні звичайні люди з її часу, прості життєві ситуації, які нікого не залишали байдужим. Людей вражали її сміливість та вміння майстерно поєднати кольори. Сама художниця у своєму щоденнику писала: "Радості від перемог немає, тому що це досягнуто тривалою та копіткою працею, в них немає нічого неочікуваного, я відчуваю себе на шляху до більш високого і досконалого, і створене вже не задовольняє".
13

Викладачі дивувалися, що в такому юному віці їй вже вдалось стати професіоналом. Однак її таланти не обмежились тільки живописом. Вона дуже гарно співала. Вартель – відомий французький професор вокалу – був переконаний, що Марію чекає світова слава співачки. Але хвороба позбавила її цього. Через проблеми зі здоров’ям вона почала поступово втрачати голос та слух. Хоча це не заважало їй грати на багатьох музичних інструментах.

У Женеві дівчина закохалася в герцога Гамільтона, а пізніше, в Ніцці - в аристократа Бореля. Незабаром захоплення Борелем проходить, і в 1873 році гувернантка 15-річної дівчинки повідомляє їй страшну новину: герцог Гамільтон одружується, але, на жаль, не на ній. «Точно ніж встромляється в груди», - пише Марія у своєму щоденнику.

Наступним об'єктами її дівочих закоханостей виявляються граф Олександр де Лардерель, Поль Гранье де Кассаньяк, граф П'єтро Антонеллі (племінник кардинала Джакомо), Одіфр та інші. Захопившись де Кассаньяком, депутатом і оратором, Марія всерйоз звертається до політики.
Існують свідчення, що Башкирцева пише під псевдонімом статті про фемінізм, але навіть у Академії Жюліана, де дівчина вивчає живопис, ідеї фемінізму викликали сміх.

3У віці шістнадцяти років Марія дізнається, що у неї туберкульоз. Тепер вона проводить багато часу на курортах і відчуває наближення швидкої смерті. Тим не менш, дівчина замислюється і про долю свого щоденника, який вирішує видати. До цього ж періоду (1884) відноситься її відоме листування з Гі де Мопассаном, який, вперше отримавши лист від якогось скромного вчителя Жозефа Савант, від цієї «писанини» відмахується.

Останні сторінки щоденника драматичні – хворіє на рак вчитель Марії, знаменитий французький художник Жуль Бастьєн-Лепаж. Муся, як ласкаво називали дівчину, 17доглядає за своїм вчителем і ... помирає першою. Марія Башкирцева померла від туберкульозу у віці 26 років. Похована в Парижі, на кладовищі Пассі. Мавзолей Марії Башкирцевої, побудований Емілем Бастьєн-Лепажем, є також місцем поховання багатьох інших членів сім'ї Башкирцевих-Бабаніних. Над входом в нього - рядок з Андре Тер'є, а всередині зберігаються її мольберт, меблі, скульптура і деякі картини, у тому числі одна з останніх робіт Башкирцевої - «Святі дружини».

З дванадцяти років і до смерті Марія вела французькою мовою щоденник (сто п'ять зошитів), що став згодом знаменитим і неодноразово перекладений на багато мов, у тому числі і на російську. Щоденник проникнутий тонким психологізмом, романтичної «спрагою слави» і разом з тим трагічним почуттям приреченості.
10

На початку XX століття ця книга була дуже популярна в Росії, а найвідомішою прихильницею творчості і особистості Башкирцевої була Марина Цвєтаєва, в молодості листувалась з матір'ю Башкирцевої (померлої в 1920-х роках) і присвятила «блискучої пам'яті» Башкирцевої свою першу збірку віршів «Вечірній альбом». На обкладинці своєї другої книги «Чарівний ліхтар» Цвєтаєва анонсувала цілу збірку під назвою «Марія Башкирцева.

Валерій Брюсов писав у своєму щоденнику: «Ніщо так не воскрешає мене, як щоденник Башкирцевої. Вона - це я сам з усіма своїми думками, переконаннями і мріями. »

16

Маєток Башкирцевих було продано в 1900 році графу С. Д. Шереметєву, а у 1917-1919 роках маєток було зруйновано; в роки війни от нього не залишилося й сліду.

У 1908 році мати Марії передала в музей Олександра III велику колекцію робіт (141 роботу: серед них - малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди). У 1930 році з цієї колекції в Дніпропетровський музей було передано дві картини Башкирцевої, в 1932 році за запитом Наркомосу УРСР Російський музей передав на Україну 127 робіт Башкирцевої. Кілька робіт було передано в 1929 році в Красноярськ. У Російському музеї залишилося 8 живописних полотен і 13 малюнків Марії Башкирцевої.

Під час евакуації Харківської картинної галереї безслідно пропали 66 полотен Башкирцевої. Сьогодні на Україні залишилося тільки три її картини: в музеях Харкова, Дніпропетровська та Сум.

1118

 Оригінальні роботи Башкирцевої нині є рідкістю з огляду на те, що більша їх частина згинула під час Другої світової       війни при бомбардуванні Гайворонців.

      У 1980-х роках в Національній бібліотеці Франції був виявлений оригінальний текст щоденника, що раніше 7вважався      втраченим. При його вивченні виявилося, що більша частина щоденника Башкирцевої      невідома публіці, а вже опублікована містить ряд явних спотворень (у тому числі і рік      народження художниці), внесених сім'єю, що не бажала оголошення своїх сімейних          таємниць. 

Повне видання по-новому розкриває особистість Башкирцевої, а також висвітлює життя епохи.

Український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман «Марія Башкирцева», перекладений на російську та французьку мови. Велике дослідження особистості Башкирцевої зробив письменник Олександр Александров. Підсумком його роботи стала книга «Справжнє життя мадемуазель Башкирцевої».

Марія знала кілька іноземних мов, у 14 років читала в оригіналі Платона і Аристотеля. А з 13-річного віку сама складала для себе програму навчання. Славу їй також приніс щоденник, вона його писала з 15 років французькою. У ньому вона була відвертою, не приховувала справжньої себе. Марія хотіла, щоби його прочитали, щоби всі пізнали її життєві переживання. Однак, через 100 років після появи славнозвісного щоденника Марії Башкірцевої стало зрозуміло, що більшість книги була змінена родичами художниці, аби приховати деякі "скелети у шафі".

На жаль, сьогодні її картини – рідкість. Окрім тих, котрі збереглись у музеях, всі інші були знищені в часи Другої Світової війни внаслідок бомбардувань.
19

Незважаючи на те, що її творчий доробок був набагато меншим, ніж міг би бути, ім’я художниці викарбували на французькій статуї, яка символізує безсмертя, поряд з іменами найвизначніших французьких діячів культури.

Ця українка підкорила не тільки Париж. Марію у Європі не забувають і досі. У Ніцці одна з вулиць носить її ім’я, французи вшановують пам'ять про неї виставками її робіт. Окрім того, у Франції існує нагорода молодим художникам, яка носить ім’я Марії Башкірцевої.

Особистість художниці викликає дуже багато суперечок. Одні вважають її геніальною особистістю, яка за такий короткий час так багато подарувала світу. Її щоденником зачитуються і сьогодні. Інші ж вважають, що вона була розбещеною, егоцентричною, самозакоханою дитиною. Варто зазначити, що вона таки походила з багатої сім’ї, її оточувала розкіш і вона могла дозволити собі усе, що хотіла.

Але, погодьтеся, хвороба в такому молодому віці, усвідомлення приреченості не могли пройти безслідно для 16-8річної Марії. Тому не будемо її судити надто суворо. Коли Марію ховали, вона була оточена білим кольором: одяг, труна, квіти, колісниця і коні – все сніжно-біле. Прощаючись із нею, Гі де Мопассан (з яким вона листувалася деякий час) сказав: "Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким!"

 


Інформацію зібрано на сайтах присвячених життю та творчості Марії Башкірцевої

 

Підготувала Людмила Тищенко

Напишіть Ваш коментар

Допис міститься на сайті "Файні новини"