Катерина Білокур

Катерина Білокур – воістину героїня свого часу. Це художниця, яка ніколи не вчилася живопису, отримавши, однак, світове визнання та похвалу від самого Пабло Пікасо. Її картини порівнюють з роботами відомих голанських живописців – жодна гілочка чи квіточка в її творах не повторюються двічі!

Вона народилася 1900 року (точна дата не відома) у с.Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. У віці 6 – 7 років самостійно навчилася читати і писати, але до школи так і не ходила.

Перші спроби малювати юна Катерина почала робити у 14 років, малюючи вугіллям по фанері, а потім саморобними фарбами по домотканому полотні. У 22 роки дівчина спробувала вступити до Миргородського технікуму художньої кераміки, але приймальна комісія, почувши, що дівчина не має навіть закінченої семирічки, не захотіла дивитися її роботи та відмовила у вступі. У 1928 році Катерина зробила ще одну спробу, подавши документи до Київського театрального технікуму, але й тут їй відмовили через відсутність початкової освіти.

З тої пори Катерина Білокур вчилася малювати сама. Однак вчителі у неї все ж таки були – це художник-аматор Іван Калита та сільський іконописець. Саме вони навчили майбутню художницю грунтувати полотно та працювати з олійними фарбами. Пензлики вона робила сама: з вишневої гілочки, до якої прив’язувала котячі шерстинки однакової довжини або куряче пір’я. Основними героями її творінь є квіти, які художниця завжди малювала з натури.

У 1934 р. Катерина Білокур написала одну з трьох картин, які принесли їй світове визнання – «Берізки», через рік був написаний наступний шедевр «Квіти за тином» (рис. 1), а у 1941 р. – «Польові квіти» (рис. 2).

У 1939 р. Катерина надіслала листа співачці Оксані Петрусенко, вклавши у конверт зображення гілочки калини. Співачка була настільки вражена майстерністю художниці, що повідомила про неї у Полтавський Будинок народної творчості. Вже у 1940 році відбулася перша виставка картин Катерини Білокур в Полтаві. Сьогодні найбільша колекція картин художниці зберігається у Київському музеї декоративно-вжиткового мистецтва. На жаль, під час Другої світової війни 11 картин було втрачено.

У 1949 р. Катерина Білокур вступила до Спілки художників України, у 1951 була нагороджена «Орденом пошани», а у 1956 р. отримала звання Народного художника України.

Найбльш загадкової та філософською роботою художниці вважають картину «Цар-колос» (рис. 3), написану у 1947р. Ця картина виставлялася у Луврі, але була викрадена. Повторно Катерина Василівна написала її у 1949 – 1950р.р.

У 1954 р. на міжнародній виставці в Парижі, Пабло Пікасо, побачивши картини української художниці, сказав: «Якби у нас в Іспанії була настільки талановита художниця, ми б змусили заговорити про неї увесь світ!». Він порівнював Катерину з Серафін Луїз із Сандлі.

Творчість Катерини Білокур найкращих надбань світової культури ХХ століття.

Автор: Ксеня Байцар