Одеса отримала першого на півдні України доктора канонічного права

КИЇВ. 6 листопада. УНН. Наприкінці жовтня на факультеті канонічного права Папського Латеранського університету в Римі пройшов публічний захист докторської праці українського римо-католицького священника Романа Крата на тему: "Добро духовної особи, пов’язаної з інкардинацією. Концепція і адміністративні наслідки, які виникають з канону 270", повідомляє кореспондент УНН.

Таким чином, вихованець Одесько-Сімферопольської дієцезії о. Роман Крат став першим священиком на півдні України, який отримав титул доктора канонічного права. Написанню самої праці передувало 7 років навчання в Папському Латеранському університеті, а також збір, вивчення, узагальнення літератури та архівних джерел різними мовами світу в кількох європейських країнах.

У своїй докторській праці о. Роман звернув увагу на той факт, що кожний священик має бути інкардинований, тобто приписаний до конкретної єпархії, релігійного згромадження або інших церковних структур. На практиці це означає, що священик буде працювати в межах території цієї структури і, з іншого боку, єпископ або настоятель цієї структури може призначати або знімати його з конкретної посади. Проте саме ця структура та її голова, як офіційний представник, мають гарантувати священику або диякону основні права передбачені кодексом канонічного права: гідне матеріальне забезпечення, соціальний захист, право на відпочинок тощо.
Законом передбачена можливість, що духовна особа може змінити свою структури інкардинації. Для цього він має отримати згоду настоятелів двох церковний структур: з якою він буде виписаний і до якої він буде приписаний. Якщо єпископ або настоятель духовної особи відмовляється дати згоду залишити його власну єпархію або іншу структуру, то священик або диякон може оскаржити це рішення, надсилаючи прохання до компетентної конгрегації римської курії.
Саме канон 270 подає дві причини, за якими духовна особа може перевестися до іншої структури: або благо цієї структури (яке передусім полягає в готовності священика присвятити себе праці на користь цієї структури), або ж благо самого священика. Кодекс припускає різні мотивації, проте вони мають бути суголосні з духовним саном та священицьким покликанням.
Докторська праця о. Романа Крата пояснює, за яких причин духовні особи можуть змінювати структури власної інкардинації та які саме аргументи може наводити священик, щоб просити свого єпископа або настоятеля залишити дану структуру та перейти до іншої.
Слід зазначити, що з даної тематики майже не існує літератури, яка б докладно пояснювала сам процес оскарження відмови та аргументи священика або диякона. Саме тому для відповіді на ці питання проведене дослідження судових справ, які відбулися в конгрегаціях римської курії.
"Сам захист відбувся блискуче. Вільно володіючи матеріалом і бездоганною італійською мовою, о. Роман Крат зумів у стислому викладі надзвичайно об'ємно представити свою працю. Екзаменаційна комісія та присутні на захисті нагородили доповідача заслуженими оплесками. Обговорення самої роботи більше нагадувало наукову дискусію вчених богословів, аніж захист докторської праці. Голова комісії та два професори-рецензенти, всі - вчені-богослови зі світовим ім’ям, високо оцінили рівень підготовки докторанта та якість представленої роботи", - йдеться у повідомлені.