Олексій Горбунов: «Усе справжнє сьогодні набуває нового сенсу»

Фільмографія Заслуженого артиста України, відомого театрального і кіноактора Олексія Горбунова налічує більше ста тридцяти кінокартин і телесеріалів. Його тонка гра заворожує глядачів ось вже двадцять років.

Олексій народився 29 жовтня 1961 року у Київі. Дитинство майбутнього артиста пройшло на зеленому острові Русанівка, де як всі хлопці того часу, Олексію подобалось грати у «війну» і цілими днями грав в футбол зі своїми приятелями у дворі. Як згадує Горбунов, після фільмів, подібних кінокартині «Вони билися за Батьківщину», хотілося дійсно боротися з фашистами за батьківщину.

Підлітком Льоша часто їздив на стадіон "Динамо", щоб поспостерігати, як тренуються його спортивні кумири Лобановський, Веремієв і Блохін. Ще в школі майбутній артист промишляв фарцюванням (завдяки чому, до речі, до 15 років вивчив сербсько-хорватську мову!): міняв значки на жуйки, а пізніше - перепродажем поношених джинсів, за що одного разу навіть потрапив до міліції.

Хлопчисько мріяв виїхати за кордон. Він ненавидів комуністів і до хрипоти часто сперечався з батьком про сенс життя. Однак, в старших класах Олексій серйозно захопився театром і, незважаючи на протести батька, який бачив сина в простий і прибутковою професії на зразок ремонту холодильників, вирішив вступати до театрального.

«А у 10-му класі я вперше, на свій сором або радість, потрапив в театр імені Лесі Українки. На виставу (вже не пам'ятаю її назви), де головну роль виконував Микола Миколайович Рушковський. І просто збожеволів! Прийшов додому абсолютно прибитим, і дня два не виходив у двір, не розмовляв з батьками. Вони навіть стали переглядатися: мовляв, чи не закохався син?...»

Закінчивши школу в 1978 році, Олексій відправився вступати до Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого. Однак абітурієнту Горбунову не вдалося стати студентом обраного ВНЗ з однієї простої причини - він не був комсомольцем.

Щоб бути ближче до творчості і до акторів, Олексій влаштувався в 1978-1979 рр. на роботу в театр імені Лесі Українки. Тут на талановитого хлопця - монтувальника і підсобного робітника костюмерного цеху звернула увагу Ада Роговцева. Вона познайомила його з чоловіком, актором і викладачем театрального інституту Костянтином Степанковим.

Степанков відразу помітив у молодого робітника неабиякі здібності і акторський талант, тому посприяв його вступу в Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого і визначив його до себе на курс.

У 1984 році Горбунов отримав диплом Київського інституту театрального мистецтва і в цей же день почалися його перші зйомки у фільмі «Вантаж без маркування». Одночасно він приступив до роботи в Театрі-студії на кіностудії ім. О. Довженка.

Дебют в кіно приніс Олексію славу і популярність, але в наступні роки актора запрошували на епізоди і ролі другого плану у фільмах: «Наближення до майбутнього», «Філер» і «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура».

У 1985 році Олексія Горбунова призвали до армії. У квітні 1987 року він демобілізувався і в дев'яності роки почав знову зніматися, виконуючи головні ролі в декількох фільмах, які у глядача не мали особливого успіху.

У цей час актор залишився без заробітку, так як криза дев'яностих не оминула й кіностудію Довженка. Не вистачало грошей, необхідно якось викручуватися і виживати. Горбунов залишив акторську діяльність і цілих три роки працював таксистом.

Тільки одна з робіт періоду дев'яностих принесла Горбунову помітну популярність. Це роль Шико в телесеріалі режисера Володимира Попкова «Графиня де Монсоро».

Незважаючи на труднощі і перешкоди періоду дев'яностих, Олексію Горбунову вдалося домогтися успіху і стати одним з найбільш затребуваних і популярних акторів як в Росії, так і на Україні. Найбільш вдалими проектами актора можуть вважатися його ролі у «Дні народження Буржуя», «Статському раднику», «Полювання на піранью», «Мечоносців», «Дикунів» і багатьох інших фільмах початку 21-го століття.

Олексій Горбунов за участь в картині «12» йому була вручена премія «Золотий орел», як виконавцю кращої ролі. Про свої успіхи і нагороди актор говорить стримано, розуміючи миттєвість будь-якого успіху. Горбунов вважає, що до слави не варто звикати.

Різнобічний талант Олексія Горбунова дав йому можливість проявляти себе не тільки як кіноактор. Він працював у багатьох театрах, серед яких Камерний театр М. Нестантінера, Театр-студія кіноактора і Київський національний Театр російської драми імені Лесі Українки.

Крім роботи в кіно артист в різні роки на українському телебаченні вів нічне музичне телешоу "Нічний будильник" і розважальну передачу "Чудо-люди". Також Горбунов активно працював на радіо: був діджеєм на кримському "Радіо Джанкой" і столичних радіостанціях "Nostalgie" і "Континент". Олексій є організатором і фронтменом групи "Грусть пілота", яка виконує музику в жанрі авторської пісні.

Незважаючи на негативне ставлення актора до зйомок у тривалих телесеріалах, він не зміг відмовити своєму другові режисерові Андрію Кавуну, який запросив його зіграти Моріарті у серіалі «Шерлок Холмс». Нещодавно завершилася його робота у французькому фільмі «Мебіус», де він знімався з відомими Тімом Ротом і Жаном Дюжарденом.

Про своє особисте життя Олексій Горбунов не поспішає розповідати. Відомо, що його перша дружина - художниця Світлана Лопухова, а на Ірині Ковальової Горбунов одружився в 2009 році. У актора двоє дітей від двох шлюбів - Анастасія та Софія.

Старша донька Анастасія брала участь в зйомках дитячого фільму «Сурмач», де вона грала разом з батьком. Однак вона не бачить свого майбутнього в ролі актриси кіно. Дівчинка мріє стати дизайнером. Соня теж взяла участь у зйомках документального фільму «Людина, в якої було», спочатку планувався як ролик про новонароджену доньку та її поїздку з пологового будинку додому.

Олексій Горбунов може й матюкнутися, але при дітях і жінках актор не дозволяє собі брутальних слів. Він вважає, що всім, чого він досяг, він зобов'язаний своїм вчителям - таксистам, стюардесам і навіть «зекам», з якими він перетинався, коли сидів у КПЗ за фарцювання.

Горбунов любить читати твори Чарльза Буковскі, Фредеріка Селіна, Едуарда Лимонова. Коли в 1982 році Олексію попався в самвидаві роман Лимонова «Це я, Едічка», він розірвав його свідомість від відвертого сексу і мату, а через тридцять років, коли актор знову перечитав твір, він побачив в ньому гірку тугу за справжнім коханням.

У грудні 2014 року в пресі з'явилися повідомлення про те, що Олексій Горбунов прийняв рішення перервати співпрацю з російським кінематографом через свої політичні погляди щодо ситуації на Донбасі. Інформація про візит актора в дніпропетровський госпіталь для підтримки поранених солдатів української армії викликало шквал суперечливих обговорень у ЗМІ.

Народний артист України, зірка фільмів і серіалів Олексій Горбунов розповів, що стало вирішальним в питанні визначення його національної приналежності. У актора багато родичів в Росії і Україні батько з Алтаю, місто Бійськ. Вся рідня по батьківській лінії - сибіряки. А мама з Луганська, з сім'ї шахтарів. Дід похований в невеликому містечку Перевальську, але після подій Майдану, всі його сумніви остаточно розвіялися.

«Я в 53 роки чесно вивчив гімн на Майдані. Якось черговий раз я приїхав на Майдан. Там люди кожну годину співали гімн. Я один раз заспівав з ними, вдруге заспівав. І я його запам'ятав. З цієї хвилини моє серце визначилося, хто я, що я, навіщо я, куди мені і що таке моя батьківщина. Для мене все стало зрозуміло ", - розповів артист.

Варто відзначити, що Олексій Горбунов знявся в першому українському патріотичному серіалі "Гвардія". Заради цього він перервав гастролі по Німеччині.
"Було кілька пропозицій з Росії в серіалах, але це не цікаво. Чесно скажу, коли в нашій країні йде війна і стільки людей гине, психологічно важко зніматися".

Фільм «Гвардія» - це відповідь кінематографістів на трагічні події в Україні, які почалися з Майдану і зараз відбуваються на сході нашої країни. Чотирисерійну картину представила знімальна група на чолі з режисером Олексієм Шапаревим. До речі, в день презентації у нього якраз був день народження. На прем'єру фільму з'їхалися майже всі його творці, актори, були запрошені відомі українські кінематографісти, воїни АТО.

Перша серія «Гвардії» емоційно розкриває трагічні події на Майдані і пояснює подальший розвиток ситуації в нашій країні. В вдало підібраних збірних образах героїв кожен з глядачів міг впізнати себе. Після перегляду в залі пролунали бурхливі оплески. Деякі глядачі не стримували емоцій, витираючи сльози. Серед них були бійці і командири українських добровольчих загонів, легендарні «кіборги», волонтери.

        Виконавці головних ролей Вано Янтбелідзе і Олексій Горбунов поспілкувалися з бійцями АТО

Фільм розповідає про перших добровольців, молодих хлопців, які після участі в Революції гідності пішли захищати батьківщину від терористів, сепаратистів і російських агресорів. Режисер Олексій Шапарев створив збірні образи головних героїв, різних за віком, соціальним статусом і сімейним станом людей, які пройшли спеціальну підготовку у військовому таборі, формують розвідувальний взвод. А тренує новобранців колишній афганець на прізвисько Дід. Його зіграв Олексій Горбунов.

Роль студента Дюка з Одеси дісталася Дмитру Ступці, онука знаменитого актора Богдана Ступки. Образ колишнього беркутівця лейтенанта втілив молодий актор Богдан Юсипчук. На роль бізнесмена-ресторатора дяді Гурама запросили з Грузії відомого актора Вано Янтбелідзе. Сорок років тому саме він зіграв молодого льотчика в культовому фільмі Леоніда Бикова «В бій ідуть тільки старі». У новій картині 61-річний Вано втілив образ ресторатора, який залишив свій бізнес і відправився в зону АТО. Також в картині знімаються Ахтем Сейтаблаєв, Римма Зюбіна.

- "Я дивився картину вперше, - зізнався Олексій Горбунов. - Дуже переживав. Сидів в залі і бачив, як люди плакали. Важко описати словами всі, що коїться у мене в душі. Це я залишу при собі. Аж надто багато емоцій накатило. Згадався Майдан. Те, що я там бачив, неможливо забути. Оцінювати картину поки не можу. Але вважаю, що хлопці впоралися гідно.

Не забувайте, це все-таки перше кіно подібного рівня, і ми досить оперативно в нього включилися. Готувалися-готувалися, а потім бац - і за місяць відзняли чотири серії. Хто працює в кіноіндустрії, знає, про що я говорю. Чотири серії за місяць, при цьому картина про війну, а у всіх ще кровоточать рани ... У кого-то брат воює, у кого-то під час зйомок загинув близька людина ... Так що не судіть строго".

Щоб підтримати Олексія Горбунова, з Москви спеціально прилетів його друг, відомий режисер Андрій Кавун ( «Полювання на піранью», «Кандагар», серіал «Шерлок Холмс»). До речі, Горбунова він знімає в усіх своїх картинах. Разом друзі виглядали вельми колоритно: Кавун - у вишиванці, Горбунов - в футболці з зображенням бравого козака.

Андрій повністю розділяє патріотичну позицію Олексія, хоча давно мешкає і працює в Москві. - "Я народився в Україні, виріс в цій країні, у Львові живе моя мама. Моє прізвище - Кавун. І цим все сказано," - говорить режисер.

Дуже важливо, що в Україні сьогодні є таке патріотичне кіно для масового глядача. Добре, що даємо можливість зніматися молодим акторам, рости новому поколінню українських кінематографістів.
Олексій зізнався, що зіграти військового йому було зовсім нескладно.

- "Я ж зіграв безліч військових в кіно, серед моїх друзів чимало тих, хто пройшов Афган, - каже актор. - Буваючи на Майдані, завжди заходив до намету до афганців. Мені неважко зрозуміти близьких по духу людей. А ось дівчатам нашим було нелегко. Подивіться, які вони худенькі, а їм доводилося тягати на собі екіпіровку. Анечка Топчій (зіграла снайпера) тижнями безперервно бігала з гвинтівкою СВД - спробуйте з нею просто пройтися! Мені-то що - надів куртку, до того ж свою, і пішов. Та й половину тексту я від себе говорив".

Олексій Горбунов зізнається, що постійно знаходиться в стані стресу, але він справедливо вважає, що показувати це оточуючим його людям необов'язково. Іноді актора докоряють тим, що він нервова людина, і Горбунов з цим погоджується цілком. Він вважає, що творча людина повинна бути нервовим, оскільки актор чи музикант без емоцій - це мрець.

Визнання і нагороди
 Народний артист України (22 січня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю

 Заслужений артист Української РСР (17 червня 1991) — за особистий внесок у соціально-економічний розвиток республіки, відродження національної культури і мистецтва, високу професійну майстерність і активну участь у громадському житті

 Премія «Золотий орел» за найкращу чоловічу роль у фільмі «12» (2008)

 Премія Телетріумф у номінації «Актор телевізійного фільму/серіалу (виконавець чоловічої ролі)» (2011)

Використано інформацію з інтернет-ресурсу на сайтах присвячених життю та творчості Олексія Горбунова.

Підготувала Л.Тищенко